Повернемо вимерлих тварин до життя
Argyrolagus – вимерлий рід південноамериканських метатеріїв, що належить до ряду Polydolopimorpha відомий з ранньопліоценової формації Монте-Ермосо, Патагонія, Аргентина. Зовні Argyrolagus нагадував піщанкових (Gerbillinae) або сумчастого тушканчика (Antechinomys laniger).
Agriochoerus – вимерлий рід деревних травоїдних тварин з родини Agriochoeridae ряду парнокопиті (Artiodactyla), ендемік Північної Америки. Agriochoerus та інші агрохоеріди мали кігті, що рідко зустрічається у парнокопитих, а також, ймовірно, були деревними. Рід Agriochoerus був вперше описаний в 1869 році, жив він під час пізнього еоцену та олігоцену. Це була тварина середнього розміру, розрахункова маса тіла для A. antiquus становила близько 85 кг.
Patriomanis – вимерлий рід панголінів з еоцену Північної Америки. На даний момент він є єдиним відомим з Північної півкулі панголіном. Рід включає всього один вид, P. americana, що відомий з шести екземплярів, в основному з формації the Chadronian White River Formation в Монтані.
Heliosus apophis – вид вимерлих ссавців з родини Helohyidae, відкритий у 2017 році у штаті Вайомінг, США. Знахідка походить із Washakie Formation, що датується середнім еоценом та має вік близько 47 млн. років. Голотип складається з лівої зубної кістки з P4-M3 та пов’язаної з нею плечової кістки.
Cladosictis — вимерлий рід південноамериканських метатерій з міоцену Патагонії, Аргентини (формації Chichinales, Cerro Bandera, Sarmiento і Santa Cruz) і Чилі (формація Río Frias).
Піеролапітек (лат. Pierolapithecus catalaunicus) — це вимерлий вид приматів, які жили приблизно 13 мільйонів років тому під час міоцену на території сучасного муніципалітету Алс-Усталетс-да-Піарола, Каталонія. Звідси і походить назва даного виду, що з латинської мови перекладається як «Каталонська мавпа з Піероли». За однією з версій, піеролапітек є спільним предком людей та інших сучасних людиноподібних мавп, чи принаймні найближчим до спільного предка, ніж інші попередньо досліджені скам’янілості.
Onychonycteris – найпримітивніший із двох найдавніших відомих моновидових родів кажанів, який мешкав у районі сучасного штату Вайомінг, США в епоху еоцену, 52,5 мільйона років тому. Типовий вид – Onychonycteris finney.
Vulcanops — викопний вид лиликоподібних родини Mystacinidae, який існував у міоцені (19-16 млн років тому). Рід включає один вид — Vulcanops jennyworthyae. Скам’янілі рештки виду знайдені у відкладеннях формації Сент-Батанс у Новій Зеландії. Описаний у 2018 році по голотипу, що складається зі щелепи та кількох зубів. Назва роду Vulcanops дана на честь римського бога Вулкана. Видова назва вшановує Дженіфер Ворті за її внесок у вивчення фауни формації Сент-Батанс.
Paramys (лат., буквально – “як миша”) – рід вимерлих ссавців із ряду гризунів (Rodent), що жили від пізнього палеоцену до раннього олігоцену (56,8-33,9 млн років тому) на території Північної Америки і Європи. Це один з найбільш ранніх відомих родів гризунів. Він співіснував з Thisbemys, подібним гризуном, таким чином відсилаючи до історії про Пірама та Тібе.
Пельтефіл (лат. Peltephilus ferox, від грец. πέλτη «шкіряний щит» і φίλος «любитель», лат. ferox «лютий») – рід вимерлих неповнозубих ссавців. Ці тварини досягали розмірів собаки і мешкали на рівнинах Південної Америки (в Аргентині, Болівії та Чилі) з часів олігоцену по ранній/середній міоцен (приблизно 25-20 мільйонів років тому).