Повернемо вимерлих тварин до життя
Chordata
Сардинська піка (Prolagus sardus) — вимерлий вид зайцеподібних ссавців родини Prolagidae, що мешкав виключно на середземноморських островах Сардинія і Корсика. Його описували, як великого зайця без хвоста. На сардинських пік полювали місцеві жителі, які вживали їх м’ясо в їжу. В результаті на межі XVIII і XIX століть вид був повністю винищений.
Пролацерта (Prolacerta) — вимерлий рід архозавроподібних рептилій, що існував у ранньому тріасі. Скам’янілі рештки виду знайдені у басейні річки Кару у ПАР та Антарктиді. Пролацерту відносять до ряду Prolacertiformes. До цього ж ряду відносили проторозаврів (Protorosauridae) та таністрофеїв (Tanystropheidae), однак філогенічний аналіз відділив пролацерту від проторазаврів, таким чином ряд Prolacertiformes наразі є монотипічним. Плазун схожий на велику ящірку завдовжки до метра.
Eomellivora – вимерлий рід доісторичних мустелових, тісно пов’язаний з медоїдом (Mellivora capensis) та відомий з міоцену Євразії та Північної Америки і, можливо, Африки.
Llukalkan (лат.) – вимерлий рід хижих динозаврів з родини Abelisauridae, що жив на території сучасної Аргентини в кінці крейдяного періоду. Представлений єдиним видом – Llukalkan aliocranianus.
Sinomacrops – рід вимерлих анурогнатидних птерозаврів, відомий з Daohugou Beds (середній – пізній юрський період) у свиті Тяойшань в Мутоденг, графство Цінлун провінції Хебей. Залишки Sinomacrops датуються віком приблизно 164 – 158 мільйонів років. Типовий та єдиний відомий вид – Sinomacrops bondei.
Proapteryx micromeros — викопний вид безкілевих птахів родини ківієвих (Apterygidae), що існував в міоцені (19-16 млн років тому). Рештки птаха знайдені у відкладеннях формації Баннокберн в регіоні Отаго на півдні Нової Зеландії.
Морганукодон (Morganucodon, «зуби з Гламоргану», за латинською назвою цієї місцевості в «Книзі Судного дня») — один з найдавніших ссавців, що існував у пізньому тріасі та, ймовірно, вимерлий в ранньому юрському періоді. Вперше його рештки виявив у Гламоргані Вальтер Георг Кюне. Рід існував на Землі 221–210 млн років тому. Ототожнюється з еострозодоном.
Sahaliyania (лат.) — рід травоїдних орнітоподових динозаврів родини Hadrosauridae з верхньої крейди Азії. Типовий і єдиний вид, Sahaliyania elunchunorum, названий і описаний бельгійським палеонтологом Паскалем Годфруа і колегами в 2008 році. Родове ім’я утворене від маньчжурського «Sahaliyan», що означає «чорний» і відсилає до маньчжурської назви річки Амур — «Sahaliyan Ula». Видове ім’я посилається на назву нечисленного народу орочони, що проживає на півночі Китаю в районі міста Улагая, де були виявлені залишки динозавра.
Bauxitornis (лат.) – рід енанціорнісових птахів з родини Avisauridae. Викопні рештки відомі з верхньокрейдяних відкладень (сантонський ярус) формації Чехбаня, Угорщина. Хоча вперше він був згаданий в огляді викопних птахів відкладів крейдового періоду Угорщини, але описаний був у більш повному огляді Гарета Дж. Дайка і Аттіли Есі в 2010 році.
Тіктаалік (Tiktaalik) — рід викопних лопатеперих риб з пізнього девону, що мали багато спільних рис з чотириногими. Назва перекладається як «велика прісноводна риба, що живе на мілководді» з мови інуктитут, котрою спілкуються ескімоси, що населяють арктичну Канаду. Викопні рештки були виявлені в 2004 році у відкладеннях пізнього девону (близько 375 млн років тому) на острові Елсмір (терр. Нунавут, північ Канади) палеонтологами Едвардом Дешлером, Нейлом Шубіним і Фарішем Дженкінсом.