Повернемо вимерлих тварин до життя
Dracovenator — рід динозаврів-неотероподів, які жили на початку юрського періоду (приблизно від 201 до 199 мільйонів років тому) на території сучасної Південної Африки. Dracovenator був двоногим наземним хижаком середнього розміру та статури, який міг виростати до 7 м у довжину. Його голотип був заснований лише на частковому знайденому черепі. Типовий вид – Dracovenator regenti.
Ligabueino (що означає «маленький Лігабуе») — рід невеликих динозаврів, названий на честь свого першовідкривача, італійського лікаря Джанкарло Лігабуе (Giancarlo Ligabue). Це був теропод, що жив протягом раннього крейдяного періоду (від барему до раннього апту), на території сучасної Патагонії. На відміну від початкової класифікації, яка вважала його членом Noasauridae, Каррано (Carrano) та колеги в 2011 році виявили, що з впевненістю його можна розмістити лише в групі Abelisauroidea.
Herrerasaurus — рід ящеротазових динозаврів пізнього тріасу, це один з перших динозаврів, відомий з літопису скам’янілостей. Його назва означає «ящірка Еррери» на честь власника ранчо, котрий виявив перший екземпляр у 1958 році в Південній Америці. Усі відомі скам’янілості цього хижака були виявлені в формації Іскігуаласто карнійського віку (пізній тріас, датується віком 231,4 мільйона років тому) на північному заході Аргентини. Типовий вид, Herrerasaurus ischigualastensis, був описаний Освальдо Рейгом (Osvaldo Reig) у 1963 році і є єдиним видом, віднесеним до роду. Інші синоніми роду: Ischisaurus та Frenguellisaurus.
Gordodon — рід пелікозаврів родини Edaphosauridae, що існував у ранній пермі (298 млн років тому). Викопні рештки знайдені в американському штаті Нью-Мексико. Відомий з черепа, нижньої щелепи та неповного посткраніального скелета (п’ять шийних хребців, чотири повні дорсальні хребці, 12 неповних спинних хребців, фрагменти п’яти шийних і п’ять дорсальних реберних пар, частини правої і лівої ключиць і лопаток). Типовий вид — Gordodon kraineri.
Zhenyuanlong («дракон із Чженьюань», від китайського 龙 long «дракон») — рід дромеозаврових динозаврів з формації Ісянь (Yixian Formation), Ляонін, Китай. Жив у аптському ярусі раннього крейдяного періоду, близько 125 млн. років тому. Єдиний вид — Zhenyuanlong suni. Цей типовий вид відомий за майже повним скелетом, який містить сліди від пір’я, у тому числі довгого хвостового пір’я і великих крил. Став доказом присутності добре розвиненого контурного пір’я у великих, нелітаючих дромеозаврів, піднявши питання, навіщо їм були потрібні такі крила.
Dakotaraptor (що означає «грабіжник з Дакоти») — потенційно химерний рід великих динозаврів дромеозавридів, що існував в Північній Америці протягом пізнього крейдяного періоду. Рештки були знайдені в формації Хелл-Крік, котра датується самим кінцем мезозойської ери. Це робить дакотараптора одним з останніх існуючих дромеозавридів. Рештки D. steini були виявлені в багатовидовому кістковому ложі. Пізніше було встановлено, що елементи голотипу та деякі віднесені до нього зразки належать черепахам-тріоніхідам, і подальший аналіз потенційної спорідненості голотипу та віднесених до нього матеріалів до недромеозавридів ще не проводився. Філогенетичний аналіз D. steini поміщає його в різноманітні позиції у Dromaeosauridae.
Xibalbaonyx — вимерлий рід мегалоніхідних наземних лінивців, відомий з пізнього плейстоцену Мексики. Описані три види: X. oviceps і X. exiniferis з півострова Юкатан та X. microcaninus з Халіско. Рід названий на честь Ксібальби, підземного світу в міфології майя.
Glaucosaurus — вимерлий рід малих едафозавридів ранньої пермі. Типовий вид, G. megalops, був названий у 1915 році. Єдиний встановлений вид — Glaucosaurus megalops. Його рештки виявлено у Техасі, США.
Crittendenceratops – рід птахотазових динозаврів родини цератопсид (Ceratopsidae), що існував в Північній Америці в пізній крейді (73 млн років тому). Викопні рештки динозавра знайдено у відкладеннях формації Форт-Кріттенден в штаті Аризона (США). Типовий вид – Crittendenceratops krzyzanowskii.
Dicrocerus (його назва по-грецьки означає «вилчастий ріг») — вимерлий рід оленів, що жив у середньому та верхньому міоцені (близько 14 – 6 мільйонів років тому), а його викопні рештки були знайдені в Європі та Азії. Dicrocerus, ймовірно, походив з Азії, з регіону, де, як вважають, виникли і еволюціонували справжні олені. Він населяв ліси в помірному поясі, а в Європі був типовим для міоцену (15-5 млн років тому). Dicrocerus вимер на початку пліоцену, не залишивши нащадків.