Shucaris — рід радіодонтів невизначеного таксономічного положення з нижньокембрійських сланців Маотяньшань в Юньнані, Південний Китай. Типовим і єдиним видом є S. ankylosskelos, відомий за численними зразками. Вони включають лобові придатки, численні ендити, гнатобазисні структури, майже повне тіло, комплекс головного панцира та одну стулку тіла, пов’язану з сетальними лопатями.
Shucaris відомий з численних зразків, які Ву з колегами (Wu et al., 2024) віднесли до S. ankylosskelos. Голотип, JS-0972B, складається з ізольованого лобового відростка. Паратипи, JS-1950 та JS-0658, складаються з майже повного зразка тіла та одного частково розчленованої збірки лобового відростка, гнатобазисних структур, ротового конуса, частин склеритів голови та пластинки, пов’язаної з сетальними лопатями, відповідно. Shucaris — радіодонт середнього розміру (~30 см).
Морфологія придатків Shucaris багато в чому відрізняється від інших радіодонтів, що ускладнює таксономічну класифікацію. Придатки складаються з 2 подомерів стрижня і 15 подомерів дистального зчленованого регіону («DAR», також відомого як «кігтеподібна» частина), які зазвичай знаходяться у згорнутому положенні. Висота подомерів зменшується в дистальному напрямку, а ендити мають приблизно однаковий з ними розмір. Ендити парні і чергуються за довжиною, причому непарні подомери мають відносно довші шипики. Ендити більш проксимальних подомерів сильно вигнуті всередину, з допоміжними шипами, спрямованими всередину і вбік. Ці допоміжні шипи стають більшими, наближаючись до верхівки ендита. Допоміжні шипики більш численні на передньому краї ендитів, до 4 допоміжних шипиків спереду і 2 ззаду на проксимальних подомерах, і менше в напрямку до дистальної частини придатка. Ендити 8-14-го подомерів DAR (до кінцевого 15-го подомера DAR) погано збереглися, і, ймовірно, несуть лише по одному допоміжному шипику кожен.
Перший подомер DAR демонструє незвичні для радіодонтів характеристики. Він несе дві пари ендитів, що лежать на одній бічній осі, причому одна пара знаходиться між іншими. Зовнішня пара вигнута дистально, тоді як внутрішня пара здебільшого пряма і спрямована назад. Обидві пари несуть по одній допоміжній шипику на кожному ендиті на дистальному краю. Подомери DAR 12-15 мають дорсальні шипики, найбільший з них на 14-му подомері. Чотирнадцятий подомер DAR також несе вторинний дорсальний шипик. Кінцевий шипик парний, що не спостерігається у жодного іншого відомого радіодонта.
Родова назва — Shucaris. «Шу» – на честь професора Дегана Шу (Degan Shu), піонера в дослідженні біоти Ченцзян і наукового керівника групи з вивчення раннього життя в Північно-Західному університеті. «Caris», що в перекладі з латинської означає “креветка”, є загальновживаним суфіксом для позначення морських безхребетних. Видова назва, ankylosskelos, походить від грецьких слів «вигнутий» і «нога» відповідно, натякаючи на вигнутий лобовий придаток.
Вчені у своєму філогенетичному аналізі визначили Shucaris як радіодонта з невизначеним спорідненням, часто як члена родини Anomalocarididae. Однак, будова тварини змусила їх відновити Shucaris як «найбільш базальний таксон в межах Anomalocarididae або сестринський таксон до клади, що включає амплектобелуїд і аномалокарид».
Shucaris мав аномально малий ротовий конус, що дозволяє припустити, що він, ймовірно, подрібнював здобич своїми гнатоподібними структурами, а потім ковтав її. Це означає, що він харчувався так само, як і ампектобелуїди, оскільки обидві групи були нектобентосними хижаками, що споживали здобич з твердою оболонкою.
Скам’янілості
