Sanctacaris 🦤 Вимерлий світ

Sanctacaris — середньокембрійський членистоногий з родини Habeliida, відомий із сланців Берджес у Британській Колумбії. При відкритті він вважався представником стовбурової групи хеліцерових, яка включає підковоподібних крабів, павуків і скорпіонів. Його спорідненість з хеліцеровими пізніше була знову підтверджена в дослідженні, що перепризначило Habelia optata, як спорідненого з Sanctacaris базального представника хеліцерових.

Довжина відомих екземплярів – від 46 до 93 мм. На голові навколо ротового отвору були розташовані по 5 пар примітивних хапальних кінцівок і одна пара більших придатків. Тіло складається з 11 сегментів, кожен з парою ходильних ніг та зябер. Є широкий, плоский тельсон, схожий на весло.

Скам’янілості були знайдені в 1909 році в Канадських Скелястих горах у сланцях Берджес разом з іншими скам’янілостями кембрійського періоду. Латинська назва Sanctacaris перекладається як “свята креветка”. Ім’я походить від неофіційної назви Santa Claws, яку цього роду дали його першовідкривачі. Видове ім’я uncata означає «загнутий всередину, гачкуватий, колючий» (маються на увазі хапальні кінцівки та придатки).

У Sanctacaris були очі, звернені вперед, і п’ять пар хватальних придатків на нижній стороні голови, ці адаптації дозволяють припустити, що він був активним хижаком, конвергентно подібним до номалокаридидів.

Що стосується мисливської поведінки, то Sanctacaris, ймовірно, плавав у воді, шукаючи невелику здобич очима. Знайшовши, Sanctacaris, швидше за все, запливав би в положення, де його голова була над жертвою, а потім падав на неї. Однак, оскільки його очі спрямовані вперед, Sanctacaris не міг би покладатися на них під час годування, і саме тут вусики на передніх лапах допомагали б йому відчувати свою жертву, поки він розриває її і шматок за шматком поміщає в рот.

Скам’янілості

Джерела

Поширити