Rutrizoma — викопний рід жуків родини Trogossitidae (підродина Trogossitinae), описаний із бурштину середнього крейдяного періоду з північної М’янми. Типовий вид — Rutrizoma donoghuei.
Рід описано в червні 2025 року у журналі Proceedings of the Royal Society B у статті, що детально розглядає екологічні стратегії фрагмозу1 та підкорову екологію юрсько-крейдових лісів. Зразки Rutrizoma походять з бурштину середнього крейдяного віку (північна М’янма).
Назва Rutrizoma утворена від латинського слова rutrum (“лопата”), що позначає обмежене поглиблення на верхівці черевця, й частини родової назви Nemozoma — близького сучасного роду трогосситид. Коли Латрейль (Latreille, 1804) встановив назву роду Nemozoma, він, ймовірно, мав на меті вказати на видовжене тіло (νῆμα [nema]: нитка + σῶμα [soma]: тіло). Оскільки Nemozoma слід трактувати як середній рід (neuter) відповідно до ICZN, то Rutrizoma також є середнього роду.
Видовий епітет donoghuei даний на честь еволюційного біолога доктора Філіпа Донохью (Dr. Philip C. J. Donoghue). Інший описаний вид — Rutrizoma pisanii — названий на честь еволюційного біолога доктора Давіде Пізані (Dr. Davide Pisani).
Представники роду Rutrizoma відзначаються спеціалізованими морфологічними ознаками, що свідчать про хижий спосіб життя у вузьких деревних ходах. Їхні надкрила укорочені, а мандибули мають по одному зубцю. Особливу увагу привертає форма черевного спуску (abdominal declivity) з облямованими краями та густими щетинками. Ця структура нагадує аналогічні утворення у жуків родини Bostrichidae, що є прикладом конвергентної адаптації. У деяких зразках бурштину поруч з жуками були виявлені форетичні кліщі, що вказує на наявність складних екологічних взаємодій у крейдових лісах.
Тіло Rutrizoma подовжене, з ледь помітною поздовжньою борозною на лобі (frons) та 11-члениковими антенами, які завершуються асиметричним клубом. Галея (galea) вкрита бахромою з щетинок, а будова прококсальних, мезококсальних і метакоксальних порожнин має низку особливостей, притаманних підродині Trogossitinae. Філогенетичний аналіз показав, що рід є сестринською групою сучасного роду Nemozoma.
Rutrizoma демонструє унікальне поєднання хижих і захисних адаптацій, що могло забезпечувати переваги у підкоровому середовищі мезозойських лісів. Подібність будови черевного спуску до такої у потенційної здобичі може свідчити про маскування або мімікрію, що є рідкісним явищем серед викопних жуків. Виявлення форетичних кліщів у зразках цього роду вказує на наявність взаємодій між безхребетними, які вже у крейдяну добу могли формувати складні екосистемні зв’язки.
Скам’янілості
(A) NIGP205681, вид зверху. (B) NIGP166142, бічний вид. (C) NIGP166143, вид з черевної сторони. (D) NIGP205682-1, голова, вид з дорсальної сторони, стрілка вказує на серединну борозну на лобі. (E) NIGP166142, голова, вид з вентролатеральної сторони, стрілка вказує на війчасті щетинки галеї. (F) NIGP166142, черевний схил, вид зверху, зі стрілкою, що вказує на випуклі лопаті. Скорочення: an, антена; md, щелепа. Масштабні лінійки: 1 мм в (A–C); 200 мкм в (D–F).
(A) Дорсолатеральний вигляд. (B) Вентролатеральний вигляд. (C) Голова, вентролатеральний вигляд. (D) Абдомінальний схил, дорсолатеральний вигляд. Скорочення: an, антена; md, щелепа; t6−7, абдомінальні тергіти VI–VII. Масштабні лінійки: 1 мм в (A,B); 300 мкм в (C,D).
Джерела
- https://royalsocietypublishing.org/doi/10.1098/rspb.2025.1004
- https://novataxa.blogspot.com/2025/08/rutrizoma.html
Примітки
- Фрагмоз — це будь-який метод, за допомогою якого тварина захищається у своїй норі, використовуючи власне тіло як бар’єр. ↩︎