Rhynchaeites — викопний рід пеліканоподібних птахів родини ібісових (Threskiornithidae), що існував у еоцені в Європі. Типовий вид — Rhynchaeites messelensis. Викопні рештки птаха знайдені в Мессельському кар’єрі в Німеччині. Також є припущення, що рештки птаха з раннього еоцену Данії, описані як Mopsitta tanta, можуть належати Rhynchaeites. У 2023 році з Лондонської глинистої формації в Ессексі (Великобританія) був описаний новий вид — Rhynchaeites litoralis.
Довгодзьобий птах Rhynchaeites messelensis порівняно широко розповсюджений у сланцях пізнього раннього або раннього середнього еоцену в Мессельському кар’єрі у Німеччині. Цей вид є першим викопним птахом, описаним з цієї місцевості (Wittich 1898) і має заплутану таксономічну історію. Спочатку його вважали спорідненим з харадрієподібними ростратулідами (Wittich 1898). Пізніше Хох (Hoch 1980) переописав його як харадрієподібного птаха з “колумбоїдними рисами”. Він же ввів молодший синонім “Plumumida lutetialis” для цього виду. Пітерс (Peters, 1983) ідентифікував додатковий матеріал R. messelensis і припустив спорідненість з Threskiornithidae (ібіси та косарі).
Молекулярні аналізи підтверджують, що Threskiornithidae є сестринським таксоном клади, що включає Ardeidae (чаплі), Scopidae (молотоголові), Balaenicipitidae (китоголовові) та Pelecanidae (пелікани). Всі ці таксони є частиною ряду Aequornithes — клади водоплавних птахів. До неї також входять Gaviiformes (гагари), Procellariiformes (трубконосі), Sphenisciformes (пінгвіни), Ciconiiformes (лелекоподібні) та Suliformes (олуші, баклани та їхні родичі). Сучасні таксони мають дуже різну екоморфологію, включають різноманітних пірнальників (як таких, що плавають завдяки рухам ніг, так і тих, що плавають завдяки крилам) та інших водних і напівводних птахів.
Багато сучасних ібісів є досить довгоногими і переважно живляться на водно-болотних угіддях, але кілька видів живуть у лісах або зустрічаються в посушливих умовах (Matheu і del Hoyo 1992). Rhynchaeites мали набагато коротші ноги, ніж їхні збережені родичі. Як детально описано Пітерсом (1983) та Майром (2002), вони відрізняються від кронових Threskiornithidae за різними плезіоморфними ознаками.
R. messelensis представлений більш ніж десятком стиснутих скам’янілостей з Месселя. Вони яскраво ілюструють загальну морфологію виду, але дозволяють розпізнати лише обмежену кількість тонких остеологічних деталей. У 2023 році було повідомлено про часткові скелети Rhynchaeites з ранньоеоценових лондонських глин Уолтона-на-Нейзі (Ессекс, Великобританія). Нові знахідки розкривають раніше невідомі остеологічні особливості таксону. Вік цих зразків становить 54,6-55 млн років, що відповідає віку Rhynchaeites з данської фюрської формації (Danish Fur Formation, Mayr і Bertelli, 2011) і на 6-7 млн років перевищує вік скам’янілостей R. messelensis з Месселя, які мають близько 48 млн років (Mayr 2022).
Найповніший зразок з Уолтона-на-Нейзі був описаний як новий вид. Він включає добре збережений череп, більшість основних посткраніальних кісток, а також різні інші тривимірно збережені елементи скелета, які рідко зберігаються у палеогенових птахів. Рештки ще шести особин Rhynchaeites розширюють уявлення про морфологію скелета таксону і виявляють раніше невідомі риси, якими він відрізняється від кронових птахів групи Threskiornithidae.
Викопний матеріал з Волтона-на-Нейзі включає інші зразки, які належать до Rhynchaeites і деякі з них помітно менші за голотип Rhynchaeites litoralis. У сучасних Threskiornithidae самки можуть бути значно меншими за самців, а R. litoralis також міг бути статево диморфним за розміром, причому менші екземпляри представляли самок цього виду.
Однак голотип R. litoralis також відрізняється від інших зразків Rhynchaeites з Волтона-на-Нейзі, у яких збереглася плечова кістка, тим, що crista bicipitalis не утворює вентрального виступу. Деякі відмінності у формі коракоїда також можуть вказувати на присутність більш ніж одного виду Rhynchaeites у матеріалі з Волтона-на-Нейзі. Тому вчені віднесли до одного виду лише голотип, а всі інші зразки класифікували як Rhynchaeites sp.
Цікаво, що якщо коротконогий наземний спосіб життя Rhynchaeites є плезіоморфним для Aequornithes, то водна екоморфологія еволюціонувала чотири рази незалежно в цих птахів: у Gaviiformes, кладі Procellariiformes + Sphenisciformes, Suliformes і Pelecanidae. Стовбурові види цих таксонів, ймовірно, мали зовсім іншу морфологію, ніж їхні високоспеціалізовані сучасні представники. Той факт, що представники водної стовбурової групи Gaviiformes і Sphenisciformes зустрічалися вже на початку еоцену і в середині палеоцену, дозволяє припустити, що Aequornithes, ймовірно, розійшлися ще в пізній крейді.
Скам’янілості
Джерела
- https://new-dinosaurs.tumblr.com/post/707095992750800896/rhynchaeites-litoralis-mayr-kitchener-2023-new
- https://link.springer.com/article/10.1007/s12542-022-00647-1
- https://uk.wikipedia.org/wiki/Rhynchaeites_messelensis
- https://en.wikipedia.org/wiki/Rhynchaeites
- https://www.deviantart.com/diegooa/art/Messel-waterbirds-871795098
- https://twitter.com/serpenillus/status/961257775346143232