Nesophontes - острівні хижаки на Карибах 🦤 Вимерлий світ

Незофонти (лат. Nesophontes) – вимерлий рід ссавців з монотипічної родини Nesophontidae. Залишки кісток цих тварин були знайдені в погадках сов на Кубі, Кайманових островах, Гаїті та Пуерто-Ріко. Число видів роду варіює серед авторів. Деякі стверджують, що є 12 валідних видів, а інші стверджують, що є всього лише шість видів.

Незофонти досягали, ймовірно, довжини від 5 до 15 см. У них була довга, гнучка морда, витягнута, струнка голова, хвіст тієї ж довжини, що і тіло.

Родова назва походить від двох давньогрецьких слів: νήσος – острів і φόντης – вбивця.

Ймовірно, тварини вимерли після прибуття європейців в Вест-Індію в кінці XV століття. Рештки їх кісток були знайдені разом зі скелетами пацюків (Rattus) і мишей (Mus), завезених європейцями. Припускають, що боротьба за харчування інтродукованих видів сприяла вимиранню незофонтів, поряд з викорчовування лісу і перетворенням його в плантації. Свіжі рештки вказують на факт, що, можливо, деякі види могли дожити до XIX або навіть до початку XX століття.

Найближчі родичі незофонтів – це щілинозуби (Solenodon), що мешкають на Кубі і Гаїті, вони схожі на незофонтів, але помітно більші.

Найбільший вид роду – Nesophontes edithae (пуерториканський незофонт) – жив на Пуерто-Рико і був описаний найпершим. Перші знахідки – кістки, виявлені в липні 1916 року в печерах Клара і Катедраль поблизу пуерториканського міста Моровіс, і описані в тому ж році Гарольдом Ентоні, – належали особинам, що жили близько 7500 років тому. Вид був названий по імені Едіт Ентоні (Edith I. Anthony) – дружини вченого, який описав вид, котра першою знайшла череп цієї тварини. Nesophontes edithae були нічними тваринами, харчувалися комахами, жили в лісах і серед низьких чагарників в гірських місцевостях. Це був найбільший представник роду, ймовірно, через відсутність харчових конкурентів серед щілинозубів, що не водилися на Пуерто-Рико.

Скам’янілості

Джерела

Поширити

Скам’янілості

Джерела

Фільтрувати

Meta Data and Taxonomies Filter