Qilin — вимерлий рід парнокопитних ссавців родини жирафів, відомий з міоценової формації Тунгур у Внутрішній Монголії, Китай. Q. tungurensis, спочатку віднесений до роду Palaeotragus, є єдиним видом у роді Qilin. Він тісно пов’язаний із сучасним жирафом і вимерлою Bohlinia з підродини Giraffinae. Відомий за кількома кістками черепа, включаючи оссикон (рогоподібні структури у жирафів).
У 1930 році Американський музей природної історії (AMNH) провів розкопки під час своєї «Третьої азіатської експедиції» на відслоненнях формації Тунгур у Внутрішній Монголії, Китай. У цей час робітники зібрали кілька фрагментарних кісток черепа та щелепи жирафа з відповідними зубами в місцевості Вовчий табір (Wolf Camp). Пізніше, у 1936 році американський палеонтолог Едвін Колберт (Edwin H. Colbert) описав ці рештки як належні до нового виду роду жирафів Palaeotragus. Він назвав його Palaeotragus tungurensis, вибравши видову назву на честь місця знахідки решток у формації Тунгур.
Голотипний зразок, AMNH 26582, складається з часткового черепа з зубами. Хоча зразок є неповним, його достатньо, щоб визначити відсутність осиконів, що свідчить про те, що він належав самці. Цей вид, як і сучасні жирафи, був статево диморфним, а самці мали великі осикони. У своєму описі Колберт розмірковував над віднесенням рештків до окремого роду, але вирішив, що вони більше схожі на Palaeotragus — і в деякому сенсі конкретно на P. expectans — ніж на будь-який інший таксон.
У 1978 році В. Р. Гамільтон (W. R. Hamilton) висунув гіпотезу, що P. primaevus, інший вид Palaeotragus, названий у 1970 році, насправді може бути синонімом P. tungurensis. На його думку, цей вид був більш близько пов’язаний із сучасними жирафами в межах Giraffinae, ніж із Palaeotragus. Цей підхід був підтриманий дослідником копитних Нікосом Солоуніасом (Nikos Solounias) у синтезі досліджень жирафів, опублікованому в 2007 році в збірнику «The Evolution of Artiodactyls». В ньому він заявив, що «P.» tungurensis потребує нової родової назви.
У серпні 2011 року було знову проведено польові дослідження в місцевості Вовчий табір, де Юкіміцу Томіда (Yukimitsu Tomid) виявив добре збережений осикон. Оскільки він належав до виду «P.» tungurensis, але мав унікальну анатомію порівняно з усіма іншими жирафами, було вирішено створити новий рід. У 2025 році Сяомін Ван (Xiaoming Wang) і його колеги описали Qilin як новий рід для «P.» tungurensis на основі оригінального матеріалу черепа Колберта, часткової п’ясткової і плеснової кістки, ймовірно зібраних в той час AMNH, і нового осикону. Нова родова назва, Qilin, посилається на істоту з такою ж назвою в китайських міфах (麒麟 в Pinyin), яка, згідно з давніми текстами, має копитні кінцівки і один або два роги. Коли в 1414 році з Африки до Пекіна привезли двох жирафів, назва «qilin» стала асоціюватися з цими тваринами, і 麒麟 досі використовується для позначення жирафів у деяких азіатських системах письма.
Використовуючи анатомічні ознаки, Ван і його колеги (2025) створили кладограму, щоб зобразити філогенетичні відносини між членами підродини жирафів Giraffinae. Вони визнали близьку спорідненість між сучасним жирафом (Giraffa, триба Giraffini) і деякими вимерлими таксонами, які раніше вважалися належними до окремої підродини, названої Bohlininae. Таким чином, дослідники використовували нову назву Bohlinini для позначення місця цієї триби в межах Giraffini. Їхні результати розмістили Qilin як сестринський таксон до молодшої (більш пізньої) Bohlinia, причому рід Honanotherium також є частиною цієї клади.
Скам’янілості
