Psephurus — китайський веслоніс 🦤 Вимерлий світ

Веслоніс китайський (Psephurus) — вимерлий рід прісноводних риб родини веслоносові. Типовий і єдиний вид — китайський веслоніс (Psephurus gladius). У 2020 році науковці оголосили вид вимерлим, а формально віднесений до вимерлих видів Міжнародним союзом охорони природи у липні 2022 року.

Зареєстровані екземпляри мали довжину понад три метри, а, можливо, досягали і 7 м завдовжки. Psephurus gladius був одним із найбільших видів прісноводних риб. Це був анадромний вид, тобто він проводив частину свого дорослого життя в морі, мігруючи вгору по річці на нерест.

Зовнішній вигляд

У китайського веслоноса було біле черево, а спина і голова сірі. Його спинний і анальний плавники розташовані в задній частині тулуба. Веслоподібний хвіст був вузьким і загостреним, і становив від чверті до третини загальної довжини тіла. Очі маленькі і круглі. Хвостовий плавець був гетероцеркальним (хребет розширюється у верхню частку), з добре розвиненою нижньою часткою.

Череп довший і вужчий, ніж у американського веслоноса, і позбавлений рельєфу, присутнього на черепних кістках інших веслоносів, а зірчасті кістки на морді менш численні, ніж у американського веслоноса.

Від чверті до третини довжини Psephurus становив довгий виріст верхньої щелепи. На ньому знаходилися спеціальні рецептори, що допомагали у пошуку їжі. Зуби були невеликими, і в процесі росту ставали пропорційно меншими відносно щелепи. У порівнянні з Polyodon щелепи були коротшими, і, на відміну від американського веслоноса, але подібно до викопних веслоносів, верхня щелепа не була міцно прикріплена до черепної коробки.

Як і у інших веслоносів, скелет був переважно хрящовим. Тіло було позбавлене луски, за винятком невеликих лусочок на хвостовому плавці.

Ріст та розмноження

До першої зими молодняк досягав ваги від 1 до 1,5 кг, а на момент річного віку вони вже мали довжину біля 1 м і вагу близько 3,3 кг. Понад цю довжину пропорційне збільшення ваги відносно довжини тіла різко зростало, досягаючи ваги близько 12,5 кг на той час, коли рибина була довжиною близько 1,5 м. Psephurus gladius досягав статевої зрілості при вазі близько 25 кг.

Максимальна довжина китайського веслоноса часто вказується як 7 м, хоча, згідно з іншими даними, зразки понад три метри не були достовірно виміряні. Однак, в 1931 році Пінг (C. Ping) записав, що рибалки в Нанкіні зловили китайського веслоноса довжиною 7 метрів і вагою 907 кілограмів. База даних Fishbase дає консервативну максимальну вагу 300 кг.

Веслоніс китайський вважав за краще триматися поодинці, збираючись у косяки лише в період нересту.

Самки китайського веслоноса досягали статевої зрілості десь до 6-15 років, самці – до 12-14. Нерестилася риба в березні-квітні у верхній частині Янцзи за температури води близько 20 °C. Риба метала ікру на піщаному або гальковому дні на глибині близько одного метра за швидкості течії 0,6-0,9 м/с. Статевозріла самка могла містити кілька сотень тисяч ікринок діаметром 2-3 мм. Приблизна кількість яєць оцінюється в 7-9 тисяч на кілограм власної ваги риби, так, наприклад, одна з виловлених 2002 року самок масою 117 кілограмів мала близько мільйона ікринок. Точне розташування нерестовищ Psephurus невідоме.

Вважається, що китайський веслоніс міг жити кілька десятків років (можливо, близько п’ятдесяти).

Спосіб життя

Риба займала нижні та середні шари водної товщі. Веслоніс китайський був хорошим плавцем. На відміну від свого родича, американського веслоноса, який є планктоїдним фільтратором, китайський веслоніс був переважно рибоїдним. Він в основному харчувався дрібними та середніми рибами, такими як анчоуси (Coilia), циприніди (Coreius, Rhinogobio), бички (Gobius) та інші. Щелепи, на відміну від американського веслоноса, але як у осетрових та викопних веслоносів, були здатні до випинання. Верхня щелепа могла висуватися вниз і вперед для того, щоб захопити здобич.

Веслоносові, як і інші осетроподібні, займаються пасивною електрорецепцією, використовуючи структури, що називаються ампулами. Ці структури є продовженням бічної лінійної системи органів чуття. Пасивна електрорецепція (коли електричні поля відчуваються, але не генеруються) в першу чергу використовується для виявлення слабких електричних полів, що генеруються м’язами здобичі. Голова і морда китайського веслоноса, як і у інших веслоносів, були щільно упаковані ампулами, що вказує на те, що посилення електрорецепції було однією з основних функцій роструму.

Веслоніс та людина

М’ясо та ікра Psephurus високо цінувалися в Китаї, і в минулому, як стверджується, риба часто виступала в якості подарунка для імператорського двору.

Сотні веслоносів загальною масою в кілька десятків тонн виловлювалися рибалками в Янцзи в середині XX століття. Однак з 1980-х років популяція Psephurus різко скоротилася: 1983 року нижче греблі Гечжоуба було виловлено 32 особини, відтоді було спіймано лише кілька особин. Основною причиною його вимирання стало будівництво гребель Гечжоуби і Трьох ущелин, що призвело до фрагментації популяції і блокування нерестової міграції анадромних риб. Іншими причинами стало надмірне виловлювання та забруднення води. З 1983 року вилов китайського веслоноса заборонений.

З 1990-х років вид був офіційно внесений Міжнародним союзом охорони природи (МСОП) до списку видів, що перебувають під загрозою зникнення, і востаннє його бачили живим у 2003 році.

Після будівництва греблі Санься було вжито низку заходів для збереження рідкісних видів риб: велика програма включала в себе дослідження місць проживання і годування тварин, розведення їх у неволі і навіть клонування.

Штучне відтворення китайського веслоноса стримувалося через відсутність виробників, а також через схильність Psephurus до стресів. У 2007 році в китайській пресі повідомлялося про випуск у Янцзи 150 веслоносів, вирощених у неволі, але офіційних підтверджень цьому немає; ймовірно, йшлося про американського веслоноса. Спроби розведення в неволі виявилися невдалими.

Вимирання

Psephurus gladius був одноголосно визнаний вимерлим групою спеціалістів з комісії з виживання видів осетрових риб МСОП (Species Survival Commission Sturgeon Specialist Group) 15 вересня 2019 року, а його природоохоронний статус був офіційно оновлений Червоним списком МСОП у липні 2022 року.

Автори дослідження, опублікованого 2020 року, дійшли висновку, що китайський веслоніс вимер у 2005-2010 роках внаслідок надмірного вилову і фрагментації середовища існування. Ба більше, не залишилося жодного зразка тканини, яку можна було б використати для клонування. Таким чином, риба, ймовірно, є повністю і безповоротно вимерлою.

Скам’янілості

Джерела

Поширити