Promerycochoerus — вимерлий рід парнокопитних ореодонтид, схожих на бегемотів, що мешкали в Центральній Північній Америці в ранньому міоцені, 27,3—18,5 мільйонів років тому.
Ця тварина мала міцне і масивне тіло, схоже на бочку, і могла досягати трохи більше метра в довжину. Лапи були короткими і масивними, і в цілому зовнішній вигляд Promerycocherus мав бути схожим на маленького бегемота. Деякі види цієї тварини, такі як P. carrikeri, мали морду, схожу на свинячу, а інші (наприклад, P. superbus) мали довгу морду, ймовірно, з коротким хоботом, схожим на хобот тапіра.
Череп Promerycochoerus був масивним і часто був брахіцефальним через надзвичайне розширення виличних дуг, що надавало значної ширини всій голові тварини за життя. Черепну коробку увінчував високий сагітальний гребінь, який забезпечував велику точку прикріплення для потужних жувальних м’язів. Лобові кістки були досить широкими, тоді як носові кістки зазвичай були довгими, а слізна ямка відносно невеликою і неглибокою. Барабанні перетинки були опуклими. Премоляри і моляри відрізнялися за висотою залежно від виду і могли бути низькокоронковими (брахіодонти) або помірно високими (субіпсодонти). Ікла були потужними і подовженими. Часто нижні ікла були міцнішими за різці. Шия була короткою і міцною, а подовжений тулуб мав широку грудну клітку. Лапи були короткими і масивними, закінчувалися розширеними чотирипалими кистями і стопами.
Рід Promerycochoerus був вперше описаний в 1901 році Ерлом Дугласом (Earl Douglass). Типовий вид, P. superbus, був вперше описаний Джозефом Лейді (Joseph Leidy) в 1870 році. Лейді відніс його до роду Oreodon (O. superbus). ей вид, що жив наприкінці олігоцену, був дуже поширений, і його скам’янілості були знайдені в численних родовищах багатьох західних штатів США. Пізніше до роду Promerycochoerus були віднесені інші види, такі як P. carrikeri (також дуже поширений між верхнім олігоценом і нижнім міоценом) і P. latidens. До роду Promerycochoerus також були віднесені підроди Desmatochoerus (Thorpe, 1921), Parapromerycochoerus і Pseudopromerycochoerus. Останні два підроди, з видами P. inflatus, P. montanus, P. barbouri та P. macrostegus, були описані Шульцем (Schultz) і Фалькенбахом (Falkenbach) у 1949 році.
Promerycochoerus є представником ореодонтів (або мерикоїдодонтів), великої групи парнокопитних, які були дуже поширені в олігоцені та міоцені в Північній Америці, де вони зайняли численні екологічні ніші. Зокрема, Promerycochoerus був досить похідним і спеціалізованим ореодонтом, який еволюціонував з базальної групи олігоценових ореодонтів. Інший зовні схожий ореодон, відомий як Merycochoerus, насправді не був тісно пов’язаним з Promerycochoerus.
Зовнішній вигляд Promerycochoerus, схожий на бегемота, чітко вказує на те, що це тварина, яка мешкала в напівводних середовищах. Міцні та хапальні губи, а також хобот, який був у деяких видів, допомагали Promerycochoerus зривати рослинність на берегах.
Скам’янілості
Джерела
- https://www.deviantart.com/willemsvdmerwe/art/Oreodonts-368476527
- https://www.deviantart.com/olmagon/art/Wetlands-of-Agate-901447261
- https://www.deviantart.com/artbyjrc/art/Abundant-sheepy-pigs-Oreodonts-2-897609747
- https://www.deviantart.com/ntamura/art/Promerycochoerus-81048528
- https://uchytel.com/ua/Promerycochoerus
- https://spinops.blogspot.com/2012/06/promerycochoerus-superbus.html
- https://www.facebook.com/photo.php?fbid=136437121132288&id=105193134256687
- https://x.com/AgateBloodlines/status/1945949209682661488
- https://uk.wikipedia.org/wiki/Merycoidodontoidea
- https://en.wikipedia.org/wiki/Promerycochoerus
- https://it.wikipedia.org/wiki/Promerycochoerus