Priscomyzon 🦤 Вимерлий світ

Priscomyzon riniensis – це вимерла мінога, яка мешкала близько 360 мільйонів років тому під час пізнього девону в морському або лиманному середовищі в Південній Африці. Це невелике безщелепне анатомічно схоже на міног з Мазон-Крік, але старше приблизно на 35 мільйонів років. Ключові особливості тварини – перший відомий великий ротовий диск, циркуморальні зуби та зябровий скелет.

Досить поширені та різноманітні під час силуру та девону, сьогодні безщелепні риби представлені лише міногами та міксинами, обидві групи є досить спеціалізованими. Міноги мають сім зябрових мішків (тоді як у щелепних риб лише п’ять), не мають парних плавників, а скелет у них складений з хряща. У них також є присосковий диск із хряща, оточений м’якою губою, і центральний маленький рот, оточений простими гачкоподібними зубами. Міноги присмоктуються до тіл інших хребетних, забезпечуючи зчеплення зубами, після чого їх рашпільний язик вишкрібає отвір, забезпечуючи доступ до більш м’яких тканин господаря.

Priscomyzon наводить докази того, що безщелепні, близькі до сучасних міног, існували ще до кінця девонського періоду. Міноги мають давнє походження, пережили 360 мільйонів років і великі вимирання, але навіть незважаючи на це, їхня еволюційна історія незрозуміла. У древніх морях безщелепні риби еволюціонували до щелепних риб, а ті вже – до всіх інших хребетних, включаючи людей. Як єдині сучасні представники безщелепних міноги та міксини представляють величезний науковий інтерес. Вивчення періоду, протягом якого вони стали паразитами, пролило б світло на те, наскільки типовими вони були для древніх риб. Оскільки вони не мають кісткової тканини, то їх хрящовий каркас майже не залишає скам’янілостей. Раніше було описано лише три викопних види і в жодного з них не було знайдено присоски.

Виключно добре збережена скам’янілість P. riniensis має довжину лише 42 мм і розкриває деталі її плавника, зябрів та області рота. Яскравою особливістю Priscomyzon є його відносно великий ротовий диск, що знаходиться всередині м’якої зовнішньої губи, підтримуваний кільцевим хрящем. Циркулярний рот у центрі ротового диска оточений 14 маленькими, рівномірно розташованими простими зубами, без пов’язаних із ними радіальних рядів або пластинок додаткових зубів, але в цілому схожий на рот сучасних міног, що свідчить про те, що їхній паразитичний спосіб життя виник ще в древніх морях. Ротовий диск пізньої карбонової міноги Mayomyzon pieckoensis, якщо він присутній, набагато менший, також відсутні дані про наявність диска в раннєкарбонових Hardistiella montanensis. Priscomyzon демонструє найбільш ранні зуби, виявлені у будь-якої викопної міноги, а їх розташування подібне до того, що зустрічаються у сучасних форм, таких як Ichthyomyzon, Petromyzon, Caspiomyzon і Geotria.

Задні зуби Priscomyzon більш витягнуті, ніж інші, тоді як у сучасних видів бічні або передні зуби, як правило, найбільші. Його зуби також досить прості за формою порівняно із сучасними видами, і в цьому відношенні, мабуть, примітивні. Положення орбіт незрозуміле, оскільки немає затемнених ділянок, що передбачають розташування очей. Бранхіальний відбиток зберігся дуже детально, збереглися частини як правого, так і лівого зябрових кошиків, а задні п’ять плечових дуг чітко окреслені. Перед ними очевидно наявність семи розгалужених мішків. Спинний плавник бере початок відразу за відгалуженнями і продовжується до хвостового кінця, нагадуючи сучасну личинку міноги, а не дорослу особину, у якої є окремі передні та задні спинні плавці.

Наукова назва походить від латинського priscus – «древній» та грецького myzon – «смоктальний». «Rini» – це назва на мові кхоза для Гремстауна, де була знайдена скам’янілість, та прилеглої долини.

Джерела

Поширити

Джерела

Фільтрувати

Meta Data and Taxonomies Filter