Хоча яйце було приблизно такого ж розміру, як і яйця, відкладені материковими ему, двійко пташиних палеонтологів з Австралії та Великобританії використали його для обчислення розміру ему з острова Кінг (Dromaius novaehollandiae minor). Виявилось, що він був приблизно на 44% меншим, ніж сучасні види.
Острови поблизу південного узбережжя Австралії колись населяли три підвиди материкового ему (Dromaius novaehollandiae): менший Тасманійський ему (D. n. diemenensis) і два карликові ему – ему з острова Кінг (D. n. minor) та Ему з острова Кенгуру (D. n. baudinianus). Через обмежене поширення та малий розмір популяції всі вони швидко вимерли через надмірне полювання після заселення островів людьми. На острові Кінг це сталось до 1805 року, хоча пара птахів жила в Парижі до 1822 року, на острові Кенгуру – до 1830 року, а на Тасманії – до 1850 року. Небагато відомо про їх спосіб життя, а в музеях збереглося всього декілька екземплярів, серед них декілька яєць з Тасманії та одне яйце з острова Кенгуру.
У рамках нового дослідження пташині палеонтологи Джуліан Юм (Julian Hume) та Крістіан Робертсон (Christian Robertson) провели детальний аналіз яєць карликових ему. Вони дослідили 38 цілих яєць материкового ему, 6 яєць тасманійського підвиду та перше відоме повне яйце підвиду з острова Кінг. Унікальне яйце було знайдено на річці Йеллоу Рок на острові Кінг у поєднанні зі скелетом місцевого підвиду ему, іншими окремими кістками ему та шкаралупою яєць.
Результати показують, що, незважаючи на зменшення розмірів усіх острівних підвидів ему, особливо ему з острова Кінг, яке в середньому на 44% менше, ніж материкові птахи, яйце має такі ж лінійні розміри, але менше за об’ємом та масою і, здається, мало дещо тоншу яєчну шкаралупу.
Імовірно, що це було відповіддю на зменшення ресурсів та суворі умови навколишнього середовища на їх островах. Така ситуація сприяла появі більших пташенят ему, які були відносно зрілими та рухливими одразу після вилуплення і могли негайно здобувати їжу та підтримувати температуру тіла для боротьби з холодом. Цей сценарій демонструє цікаву еволюційну реакцію на острівні умови, що викликали зміну в стратегії розмноження карликових ему, але через їх повне та швидке вимирання тепер неможливо визначити справжній ступінь цих адаптацій.