Pachypleurosaurus — завроптеригія з тріасу 🦤 Вимерлий світ

Pachypleurosaurus — рід вимерлих плазунів із групи завроптеригій (Sauropterygia) з тріасового періоду.

Pachypleurosaurus не належав безпосередньо до групи нотозаврів, але перебував з ними в близькій спорідненості. Це були досить маленькі тварини, що, мабуть, мешкали поблизу берега чи в лагунах, як і сучасні морські ігуани. Можливо, вони з’явилися в Китаї, а потім мігрували до Європи, пересуваючись північним мілководдям моря Тетіс. Будова їх черепа вказує, що вони полювали на дрібну рибу і молюсків.

Хвіст сильний, він явно використовувався як плавальний орган. Стегна і плечі, хоч і пристосовані до плавання, все ж таки досить сильні, щоб підтримувати тварину на суші. Череп дуже невеликий, структура вуха така, що можна припустити: воно сприймало звуки над поверхнею моря, але не під водою. Деякі кістки потовщені.

Взагалі, назва Pachypleurosaurus означає «товсторебрий ящір» і є посиланням на товщину ребер. Такі товсті ребра рідкісні у наземних тварин, але у водних тварин вони досить поширені, оскільки більша вага допомагає тварині залишатися під водою, а не просто качатися на поверхні. Однак, незважаючи на цю плавучість, Pachypleurosaurus все ще зберіг кінцівки і ноги, що були б корисними на суходолі. Це вказує на те, що, як і їхні родичі – нотозаври, Pachypleurosaurus все одно відпочивав би на березі у вільний від полювання в морі час.

Існує гіпотеза, що принаймні деякі пахіплеврозавриди були яйцеживородними тваринами, тобто вони не відкладали яйця на суші, а тримали їх у тілі до моменту вилуплення. У 2004 році було повідомлено про скам’янілості китайських пахіплеврозавридів з роду Keichousaurus, у яких містилися крихітні ембріони. Таким чином, ці тварини могли вести і повністю водний спосіб життя.

Pachypleurosaurus виростав від 20 сантиметрів до одного метра в довжину та плавав за допомогою бокових рухів сплюснутого хвоста, задні лапи при цьому притискалися до тіла. Передні кінцівки, можливо, все ще використовувалися для керування або для руху.

Зуби пахіплеврозавридів були гомодонтними, тобто мали схожу форму і довжину. Такий тип зубних рядів вказує на дієту з риби та інших м’яких морських організмів. Деякі дослідження висунули гіпотезу, що пахіплеврозаври використовували стратегію харчування засмоктуванням. При такому полюванні здобич по суті «засмоктується» і хапається швидким клацанням щелеп. Згодом вода, що потрапила разом зі здобиччю, випускалася через щілини між зубами, і здобич остаточно проковтувалася за допомогою техніки, характерної для багатьох сучасних рептилій: рот відкривався і закривався багаторазово, а голова рухалася вперед і назад, щоб змусити жертву проковзнути до стравоходу.

Скам’янілостей пахіплеврозавридів надзвичайно багато як у китайських, так і в європейських родовищах, і це дозволило повністю зрозуміти біологію цих тварин. У дослідженні 1989 року Сандер (Sander) описав життєвий цикл Neusticosaurus peyeri на основі зразків з 104 екземплярів. Довгі кістки пахіплеврозавридів мали кільця росту, подібні до тих, що мають сучасні рептилії. Підрахунок кілець дозволив припустити, що пахіплеврозавриди жили в середньому 6-9 років. Після народження починався період швидкого росту, що тривав близько 2 років, потім тварини росли повільніше. У межах виду N. peyeri було два морфотипи (тобто екземпляри, що характеризуються різною морфологією), ймовірно, пов’язані з двома статями, зокрема вони відрізнялися формою плечової кістки. Поява морфологічних відмінностей також вказує, що статевої зрілості тварини досягали в 3-4 роки.

Пахіплеврозаври, мабуть, були сполучною ланкою між плакодонтами та групою, що включає нотозаврів та плезіозаврів. Однак для групи характерні такі відмінності у будові скелетів, що важко говорити про це напевно.

Скам’янілості

Джерела

Поширити

Скам’янілості

Джерела

Фільтрувати

Meta Data and Taxonomies Filter