Euproops - мечохвіст з України 🦤 Вимерлий світ

Euproops — вимерлий рід морських членистоногих, що належав до ряду Мечохвости (Xiphosura) . Жив між верхнім девоном і верхнім карбоном (350 – 300 млн. років тому). Його викопні рештки знайдені в Європі та Північній Америці.

Ця невелика тварина (середня довжина близько 4 сантиметрів) мала підковоподібний головний щиток, що закривав передній край. Спинна поверхня була розділена на серединну та дві бічні ділянки добре розвиненими поздовжніми кілями. Очі були простими і утворені комплексом оматидій. Черевце, на відміну від сучасного мечохвоста (Limulus polyphemus), складалося з семи зрощених сомітів з бічними шипами. Останній соміт давав початок довгому, загостреному, членистому хвосту (тельсону).

Euproops є примітивним представником мечохвостів – групи членистоногих, спорідненої з павуками та скорпіонами, яка була широко розповсюджена в палеозої, але зараз представлена лише чотирма видами. Рід Euproops відомий за численними добре збереженими зразками: найвідоміші види походять з Великобританії (Euproops rotundatus) та родовища Mazon Creek в штаті Іллінойс (E. danae).

Взагалі, E. danae мав широке розповсюдження, крім Mazon Creek він відомий з біманської свити, Нью-Мексико, США; сланців Уффінгтон, Західна Вірджинія, США; групи Ріверсдейл, Канада; Алмазної формації та Донецького кам’яновугільного басейна, Україна; групи Фаррінгтон, Англія, Великобританія та смолянинівської формації, Росія.

У 2021 році було виявлено екземпляр E. danae з надзвичайно добре збереженим мозком та центральною нервовою системою (ЦНС). Виявляється, що ЦНС цього мечохвоста (і, можливо, інших вимерлих) залишалася практично незмінною протягом приблизно 300 млн років.

Інші види:

Euproops mariae Crônier & Courville, 2004. З верхнього карбону басейну Грейссессак (Центральний масив, Франція).
Euproops rotundatus (Prestwich 1840). З верхнього карбону Коалбрукдейл, Шропшир, Англія. Також зареєстрований з вугільних розрізів у Весвтоні, Англія, Великобританія; верхнього карбону Південного Уельсу, Великобританія; і середнього карбону Пенніну в Ланкаширі, Англія. Точна реконструкція E. rotundatus, виконана Filipiak та Krawczyński (1996), базується на матеріалі з Ожезьких відкладів, Верхньосілезького вугільного басейну в Сосновці, Польща.
Euproops anthrax Prestwich, 1840, формація пісковиків Пеннант (верхній кам’яновугільний), Уельс.
Euproops longispina Packard, 1885, з кам’яновугільної формації Аллегені, Пенсильванія, США.
Euproops cambrensis Dix і Pringle, 1929, з нижньокам’яновугільних відкладів (Сілезія, Вестфалія) на висоті 15 метрів над Новим пластом (= пластом Геллідег), Гламорган, Південний Уельс.
Euproops meeki Dix і Pringle, 1929, з кам’яновугільних відкладів верхнього карбону Південного Уельсу, Великобританія.
Euproops bifidus Siegfried, 1972, формація Flöz Dreibänke, Верхня Вестфалія, Оснабрюк, Нижня Саксонія, Німеччина.
Euproops orientalis Kobayashi, 1933, з кам’яновугільної серії Jido, Корея.
Euproops sp., так званий Piesproops, з карбонової формації Оснабрюк, кар’єр Пісберг, Вестфалія D, Оснабрюк, Нижня Саксонія, Німеччина.

Вважається, що багато видів Euproops мешкали у болотних озерах і струмках, і принаймні один автор припускав, що на відміну від сучасних родичів, які лише тимчасово залишають море для розмноження, організми цього роду могли деякий час повністю жити поза водою (Fisher, 1979), хоча ця теорія все ще є значною мірою дискусійною сьогодні.

Вид Euproops danae володів унікальними захисними колючками, що відходять від просоми (голови). Це змусило Фішера (Fisher, 1977) припустити, що цей вид міг складатися навпіл при загрозі, а потім плавно падати крізь товщу води, не перекидаючись.

Скам’янілості

Джерела

Поширити

Скам’янілості

Джерела

Фільтрувати

Meta Data and Taxonomies Filter