Otus frutuosoi — сова з голоцену Азорів 🦤 Вимерлий світ

Сан-Мігельська сова (Otus frutuosoi) — невелика вимерла сова, яка колись мешкала на острові Сан-Мігель, що на Макаронезькому архіпелазі Азорських островів, у північній частині Атлантичного океану.

Цей вид був описаний у 2013 році натуралістами Хуаном Карлосом Рандо (Juan Carlos Rando), Хосепом Антоні Альковер (Josep Antoni Alcover), Сторрсом Олсоном (Storrs L. Olson) та Харальдом Піпером (Harald Pieper). Свою наукову назву вид отримав на честь азорського історика XVI століття Гаспара Фрутуозо (Gaspar Frutuoso).

Сова була описана за викопними кістками. Це перший вимерлий вид сови, описаний з Азорських островів, і лише другий з Макаронезії. Перший — мадейрська сова (Otus mauli). Дослідники припускають, що найімовірнішою причиною вимирання було заселення острова людьми у XV столітті. Це спричинило руйнування середовища існування птаха та інтродукцію чужорідних видів.

Порівняно з євразійською сплюшкою (Otus scops) крила в цієї сови менші (на дві третини менші, ніж у євразійських видів), ноги довші (на 11,6%), а таз — ширший і коротший. Вона також загалом була меншою, ніж мадейрська сова.

Пропорції кінцівок і навантаження на крила вказують на те, що Otus frutuosoi жила переважно на землі і мала лише обмежену здатність до польоту. Анатомічні особливості птаха привели вчених до висновку, що це був комахоїдний вид. Вона, ймовірно, жила на лісовій підстилці лаурисильви, де могла полювати і ховатися.

Схожий вимерлий вид, мадейрська сова, був описаний з двох островів архіпелагу Мадейра. Сан-мігельська сова відрізняється від мадейрського виду меншим розміром багатьох кісток, особливо ліктьової та великогомілкової.

Усі відомі на сьогодні викопні рештки Otus frutuosoi датуються лише голоценом, приблизно між 50 роком до н.е. і 125 роком н.е.

Скам’янілості

Джерела

Поширити

Скам’янілості

Джерела

Фільтрувати

Meta Data and Taxonomies Filter