Oedaleops — вимерлий рід казеозаврових синапсидів з ранньої пермі південно-західної частини США. Скам’янілості були знайдені у формації Катлер у Нью-Мексико, яка датується вольфкампійським етапом ранньої пермі. Всі рештки належать до єдиного відомого виду Oedaleops campi. Oedaleops був тісно пов’язаний з Eothyris, обидва є частиною родини Eothyrididae. Як і Eothyris, він, ймовірно, був комахоїдним.
Eedaleops був вперше описаний палеонтологом Ванном Ленгстоном-молодшим (Wann Langston Jr.) у 1965 році на основі майже повного черепа (зразок UCMP 35758, голотип едалеопса) та кількох ізольованих фрагментів черепа та посткраніальних частин. Череп UCMP 35758 був єдиним зразком роду, який використовувався в більшості досліджень його еволюційних взаємовідносин. Більш фрагментарні зразки відносили до Oedaleops з обережністю, оскільки їх важко відрізнити від кісток інших синапсидів формації Катлера, таких як Aerosaurus. Додаткові зразки Oedaleops були описані в 2013 році, в тому числі багато ізольованих зубних кісток, грудних кісток і кісток кінцівок, а також розчленовані хребці. Вони представляють щонайменше три нові особини.
Oedaleops мав широкий і низький череп з опуклим краєм, якщо дивитися збоку. У нього великі орбіти або очні ямки і численні зуби, найчисленніші серед усіх казеозаврів. Від свого найближчого родича, Eothyris, він відрізняється лобовою кісткою, яка формує більшу частину верхнього краю орбіти. Ще одна відмінна риса Oedaleops — тонка посторбітальна планка, кісткова стійка, що відокремлює задню частину орбіти від отвору в задній частині черепа, який називається скроневою ямкою. У Oedaleops відсутні збільшені ікла та тупа морда Eothyris.
Оскільки хвостові кістки не відомі, загальна довжина тіла Oedaleops невідома. Довжина спинного хребетного стовпа (хребців, що складають спину) може бути оцінена приблизно в 20 сантиметрів, виходячи з довжини окремих спинних хребців в Oedaleops і кількості спинних хребців, присутніх у споріднених синапсид. Додавання довжини черепа дає довжину від кінчика черепа до стегон 25 сантиметрів. Як і інші ранні синапсиди, Oedaleops, ймовірно, мав розчепірені кінцівки і тіло, розташоване низько над землею. Передня частина тіла могла бути трохи піднята над рівнем стегон.
З моменту свого опису в 1965 році Oedaleops інтерпретується як близький родич Eothyris з ранньої пермі Техасу. Ленгстон (Langston) відніс їх обох до родини Eothyrididae. З 1980 року більшість філогенетичних аналізів відносять еотирид до клади або еволюційного угруповання під назвою Caseasauria, яке також включає родину переважно травоїдних ранньопермських синапсид Caseidae.
Більшість аналізів розглядають Caseasauria як найнижчу кладу в межах Synapsida. Оскільки казеїди та еотириди однаково тісно пов’язані з останнім спільним предком синапсид, план тіла Oedaleops та інших еотиридид (що характеризуються великими головами та відносно вузькими тілами) більш наближений до того, що передбачається для спільного предка синапсид, ніж до плану тіла казеїд (що характеризуються надзвичайно маленькими головами та бочкоподібними тілами). Таким чином, Oedaleops є одним з найважливіших таксонів у філогенетичному аналізі. Особливості будови його скелета мають важливе значення для встановлення взаємовідносин інших синапсид.
Oedaleops був маленьким синапсидом, що мешкав у пустелях. Раціон становили посухостійкі рослини, на кшталт деяких видів насіннєвих папоротей, хвощів, плаун. Через свою повільність Oedaleops міг бути здобиччю для Cutleria, що мешкала в той самий час.
Скам’янілості
