Neochoerus — вимерлий родич капібари 🦤 Вимерлий світ

Neochoerus — рід вимерлих гризунів, споріднений з капібарою (Hydrochoeris hydrochaeris), його викопні рештки відомі від пізнього пліоцену до пізнього плейстоцену. Вони були знайдені в Північній Америці (Мексика і США) і Південній Америці в Бояці, Колумбія.

Рід Neochoerus створений Хеєм (Hay, 1926) для виду Hydrochoerus pinckneyi, який він описав на основі єдиного M3 (третього верхнього моляра) з плейстоцену Південної Кароліни (Hay, 1923).

Важив Neochoerus від дев’яноста до двохсот кілограмів.

Рід включає щонайменше п’ять вимерлих видів: Neochoerus aesopi, Neochoerus dichroplax, Neochoerus pinckneyi, Neochoerus sulcidens, Neochoerus tarijensis.

Палеоекологічні аспекти вимерлих капібар були визначені шляхом порівняння з сучасними видами Hydrochoerus. Сучасні капібари є напівводними і живуть у низинних біотопах поблизу води, таких як лісисті береги річок, колишні русла річок, солонуваті водно-болотні угіддя та мангрові болота (Mones and Ojasti, 1986).

Викопні капібари зазвичай знаходять у річкових, озерних або болотистих відкладеннях (Vucetich et al., 2013), тому підтверджується спосіб життя, пов’язаний з водою. Таким чином, присутність Neochoerus aesopi в місцезнаходженні Лос-Мангос вказує на існування постійних водойм на цій території протягом пізнього плейстоцену, що узгоджується з літологією відслонень у досліджуваній місцевості. Про харчові звички Neochoerus також можна зробити висновок, порівнюючи їх з харчовими звичками H. hydrochaeris.

Hydrochoerus hydrochaeris харчується травами, водними рослинами, зрідка корою, стеблами та листям (Ojasti, 1973). Нещодавні спостереження показують, що H. hydrochaeris надає перевагу Hymenachne amplexicaulis (водній траві) у вологий сезон, а в сухий сезон живиться Eleocharis interstincta (очеретом) та Paratheria prostrata (травою) (Barreto and Quintana, 2013).

Виходячи з харчових звичок H. hydrochaeris, можна припустити, що N. aesopi з місцезнаходження Лос-Мангос живився різними видами трав, очерету та чагарників. Це припущення підтверджується аналізом мікрослідів та стабільних ізотопів δ13C і δ18O у N. aesopi з Ла-Сінта-Порталітос, Мічоакан-Гуанахуато і Вальсесілло, Пуебла, і показує, що деякі особини мали змішаний кормовий раціон, заснований на рослинах C3/C4, а інші особини їли виключно C4 (Pérez-Crespo et al., 2014; Eng-Ponce et al., 2017; Eng-Ponce, 2018). Ці дані подібні до даних, отриманих для N. tarijensis з Болівії, виду, який відносять до змішаного харчування C3/C4 (MacFaden and Shockey, 1997).

Скам’янілості

Джерела

Поширити

Скам’янілості

Джерела

Фільтрувати

Meta Data and Taxonomies Filter