Monquirasaurus — пліозаврид з крейди 🦤 Вимерлий світ

Monquirasaurus — це монотипний рід гігантських пліозавридів з крейдової формації Paja в Колумбії. Він містить один вид, M. boyacensis, раніше відомий як Kronosaurus boyacensis.

Голотип і єдиний відомий екземпляр Monquirasaurus являє собою практично повний і зчленований скелет молодої тварини 7,3 метри завдовжки (збережена довжина). У 1977 році його відкрили Семюель Варгас (Samuel Vargas), Енріке Зубієта (Enrique Zubieta) та Герман Зубієта (German Zubieta) на землях Тіто Хуртадо. Розкопки проводили геологи, археологи та палеонтологи з Instituto Colombiano de Geología y Minería (тепер Servicio Geológico Colombiano), Instituto Colombiano de Antropología e Historia та Universidad Nacional de Colombia.

Знайдений екземпляр скоро став відомим як «El Fósil», перш ніж був офіційно описаний як Kronosaurus boyacensis Хампе (Hampe) в 1992 році, в попередні роки його вже неофіційно приписували до цього роду. Однак цей опис було зроблено з використанням фотографій та методів віддаленого зображення, оскільки комунальна організація Junta de Acción та місцева громада не надали доступу до голотипного зразка, що призвело до бракованого та недостовірного опису.

Лише в 2021 році зразок був повторно досліджений на місці і описаний як окремий рід Monquirasaurus boyacensis. Голотипний зразок все ще залишається на місці знахідки, а місцевий музей «Museo El Fósil» був побудований навколо скам’янілості.

Родова назва походить від Monquirá, вереди (адміністративна одиниця), де був виявлений голотип. Видова назва відсилає до назви департаменту Бояка.

Череп монкіразавра великий і тупий, довжиною 2,45 м від кінчика морди до заднього кінця правої лускатої кістки (2,65 до заднього кінця задньосуглобового відростка нижньої щелепи) і 1,2 м завширшки по латеральному краю квадратних кісток. При погляді збоку череп витягнутий і низький, однак він сильно роздавлений. Щелепи голотипу щільно зімкнуті і велика частина зубного ряду збережена in situ. Череп не тільки розчавлений, але й більша частина спинної поверхні дуже сильно обвітрена, багато кісток відсутні, що робить майже неможливим вивчення швів черепа. Череп має хвилясті краї з 3 бічними розширеннями, видимими з спини.

Перше розширення знаходиться вздовж бічних країв передщелепної кістки, за ним слідує розширення навколо великих передніх ікловидних зубів і ще одне розширення безпосередньо під орбітами. Ймовірно, було присутнє і четверте розширення у задній частині черепа, навколо бічних країв скроневих отворів. Обидва передні розширення відразу супроводжуються медіальним звуженням черепа. Ніздрі розташовані на відстані 1,13 метра від кінчика морди, спереду від орбіт і на одному рівні з 11-м верхньощелепним зубом. Нижня щелепа збережена в кращому стані, ніж череп, значною мірою витримавши роздавлювання, яке вплинуло на нього. Однак все ще існує деяка дорсовентральна компресія навколо нижньої щелепи.

Нижня щелепа міцна і нагадує класичну морфологію пліозавридів з великими ікловидними зубами, розміщеними на передньому краю кістки. Передня частина злегка вивернута і розширена, як у Simolestes і Acostasaurus. Зуби Monquirasaurus круглі в поперечному перерізі, найбільшими є ікла. Загалом у Monquirasaurus могло бути мінімум 19 зубів у верхній щелепі, тоді як нижні щелепи зберігають 19 позицій зубів справа і 23 – зліва.

Тулуб монкіразавра було довжиною 4,65 метра вздовж хребта, не враховуючи череп і відсутній хвіст. У збереженому вигляді тіло виглядає широким, але за життя воно було б вужчим. Хребетний стовп здебільшого зберігся зчленованим, з деякими проміжками на задньому кінці тіла. Шия Monquirasaurus була короткою, із збереженими 8 суглобовими хребцями, за винятком комплексу атлант-другий шийний хребець, який прихований черепною коробкою (наявність третього хребця, прихованого черепом, можлива, але не доведена). За шийним рядом йдуть 3 грудних, 22 спинних і 3 крижових хребці. З цих хребців останні спинні та перші 2 крижових хребці збереглися лише як відбитки. Збережені нервові дугу 17-го і 18-го хребців (5 і 6 спинні хребці) дорсально напівтрикутна, вузька спереду і сплощена ззаду, що свідчить про «шпунтоване» зчеплення. Це робило спину жорсткою і міцною, як у інших плезіозаврів.

Більша частина хвоста відсутня, збереглося лише 3 хвостові хребці, що з’єднуються з крижами. Апендикулярний скелет зберігся лише частково, у всіх кінцівок відсутній дистальний кінець ласт, а пояси приховані тулубом.

Голотипний екземпляр Monquirasaurus має довжину 6,74 метра (не враховуючи відсутні елементи хвоста). Це призводить до довжини, приблизно, 8 метрів для статевозрілої молодої особини.

Хоча Ное (Noè) і Гомес-Перес (Gómez-Pérez) не проводили філогенетичного аналізу, порівняння морфології Monquirasaurus і морфології родин пліозавридів дозволяє припустити, що хоча він, безумовно, був членом Pliosauridae, малоймовірно, що він є членом групи Brauchaucheniinae, яка раніше вважалася єдиною крейдовою лінією пліозавридів. Натомість автори припускають, що він, поряд з Sachicasaurus і Acostosaurus, міг бути частиною невизнаної родини пліозаврів з нижньої крейди, що не належала до браухаученів. Однак для підтвердження цієї гіпотези все ще необхідний більш широкий філогенетичний аналіз.

Monquirasaurus був знайдений в Arcillolitas abigarradas, члені формації Paja. Ця формація зберігає середовище прибережне середовище з великою різноманітністю морських рептилій, включаючи еласмозавридів, протостегідних і сандаунідних морських черепах, великих телеозавридів і різних іхтіозаврів, включаючи макрохижого Kyhytysuka, який також був описаний у 2021 році. Формація також відома своєю різноманітністю пліозаврів, зокрема з цього регіону відомо 4 різних роди. Крім монкіразавра, формація зберігає кістки відносно невеликих Acostasaurus і Stenorhynchosaurus, а також гігантського Sachicasaurus.

Скам’янілості

Джерела

Поширити

Скам’янілості

Джерела

Фільтрувати

Meta Data and Taxonomies Filter