Messapicetus — вимерлий рід дзьоборилових дельфіновидих з пізнього міоцену. Наразі він містить два види, M. longirostris з тортона Італії і M. gregarius з формації Піско в Перу. Проте третій безіменний вид, відомий за фрагментарним матеріалом, представлений у формації Сент-Меріс у Меріленді. M. gregarius був статево диморфним, самці мали бивні, які, як припускають, використовувалися у внутрішньовидовому бою за партнерів.
Messapicetus мав довжину біля 3-5 метрів та, напевно, був схожим на сучасного дзьоборила (Ziphius cavirostris), з яким тісно споріднений. Однак череп мав багато відмінних рис, особливо щодо будови морди. Вона була надзвичайно витягнута та набагато довша, ніж у всіх інших сучасних або вимерлих дзьоборилових. Крім того, Messapicetus мав зуби, розташовані вздовж усієї щелепи і щелепної кістки. Кожен зуб мав незвичайний, сплющений корінь. Усі сучасні види дзьоборилових, окрім одного, мають пару коротких ікл у щелепі. Messapicetus також мав цих два ікла, які були розміщені на кінці щелепи, але в нього також були і інші невеликі гострі зуби такого ж розміру (як у сучасного Tasmacetus shepherdi).
Реконструкція м’язів шиї Messapicetus дозволяє припустити, що ця тварина мала більш гнучку шию, ніж у сучасних родичів. Досягалося це завдяки низькому ступеню зрощення шийних хребців і великим місцям для кріплення м’язів шиї (Ramassamy et al., 2018).
Рід Messapicetus був вперше описаний в 1992 році на основі викопних решток, знайдених в Апулії (Італія), в так званій “П’єтра Леччезе”, що датується верхнім міоценом. Типовий вид — Messapicetus longirostris. Інший вид, M. gregarius, був описаний у 2010 році і відомий за численними зразками з перуанської формації Піско. Інші скам’янілості, віднесені до роду Messapicetus, були знайдені в штаті Меріленд (США).
Messapicetus вважається базальним представником дзьоборилових (Ziphiidae), які в даний час представлені численними видами. Здається, що Messapicetus вже був досить спеціалізованим завдяки особливій формі морди.
Виняткова знахідка з формації Піско демонструє зразок Messapicetus gregarius і велику кількість сардиноподібних риб (Sardinops sagax), розкиданих навколо голови зразка. Всередині грудної клітки і горла китоподібного знаходяться інші скам’янілості того ж виду риб. Дуже ймовірно, що цей екземпляр Messapicetus з’їв цілий косяк дрібної риби і незабаром після цього загинув, ймовірно, в результаті отруєння токсинами. Ця знахідка підтверджує гіпотезу про те, що Messapicetus був епіпелагічним хижаком, на відміну від більш спеціалізованих дзьоборилових, які полюють на великих глибинах. Також виявляється, що вимирання Messapicetus і подібних форм збігається з еволюційною радіацією справжніх дельфінів (Delphinidae), але причинно-наслідковий зв’язок неясний (Lambert et al., 2015).
Велика кількість викопних зразків Messapicetus gregarius у тонкому розрізі осадових порід на невеликій географічній території наштовхнула вчених на гіпотезу, що цей вид постійно мешкав у тій частині моря, де потім і були захоронені їх кістки. Це може бути скам’янілим прикладом того, що називається “вірністю місцю”, тобто постійне повернення виду тварин до певного місця чи місцевості.
Скам’янілості
Джерела
- https://www.deviantart.com/atolm/art/Dusk-823100312
- https://www.deviantart.com/troodonvet/art/Messapicetus-gregarius-UPDATED-718568642
- https://www.deviantart.com/artbyjrc/art/Tale-of-a-fossil-Whale-spew-939750314
- https://www.nyit.edu/medicine/messapicetus_spp
- http://novataxa.blogspot.com/2015/09/messapicetus-gregarius-sardinops.html
- https://www.researchgate.net/publication/281638000_No_deep_diving_evidence_of_predation_on_epipelagic_fish_for_a_stem_beaked_whale_from_the_Late_Miocene_of_Peru
- https://it.wikipedia.org/wiki/Messapicetus
- https://en.wikipedia.org/wiki/Messapicetus
- https://uk.wikipedia.org/wiki/Messapicetus