Macrogryphosaurus — еласмарієвий динозавр 🦤 Вимерлий світ

Macrogryphosaurus — рід еласмарієвих динозаврів із коньякського ярусу верхнього крейдового періоду, знайдений у формації Сьєрра-Барроса (група Неукен) в Патагонії, Аргентина. Цей рід був описаний Хорхе Кальво (Jorge Calvo) та його колегами у 2007 році, а типовим і єдиним видом є M. gondwanicus.

У травні 1999 року під час польових робіт на озері Марі Менуко в Аргентині (за шістдесят кілометрів на північний захід від Неукена), що проводилися Національним університетом Комауе, було виявлено та вилучено зі землі зчленований, майже повний скелет динозавра. Увагу палеонтологів на нього звернув юнак Рафаель Мояно (Rafael Moyano), який його і знайшов. Спочатку повідомлялося, що він походить із формації Портесуело групи Неукен, проте пізніше місцезнаходження було переглянуто і визначено як формація Сьєрра-Барроса тієї ж геологічної групи. Ця формація датується коньякським віком пізнього крейдового періоду. Завдяки кістковим пластинам на грудній клітці його було ідентифіковано як великий вид орнітопода.

Цей вид був описаний і названий Macrogryphosaurus gondwanicus у 2007 році в роботі, авторами якої були Хорхе Кальво (Jorge O. Calvo), Хуан Порфірі (Juan D. Porfiri) та Фернандо Новас (Fernando E. Novas). Назва роду походить від грецьких слів macro (великий), grypho (загадковий) та saurus (ящірка). Видовий епітет gondwanicus пов’язаний із стародавнім континентом Гондвана. Голотипний зразок, MUCPv-32, складається з практично повного набору хребців, низки ребер, чотирьох мінералізованих грудних пластин, обох сторін грудного поясу та грудини. Вважається, що ця особина була дорослою. Стан збереження скам’янілості доктор Стівен Поропат (Stephen F. Poropat) охарактеризував як «дивовижний».

У подальших дослідженнях до цього виду не було віднесено жодних інших зразків. Однак у 2016 році було опубліковано дослідження щодо MAU-Pv-PH-458 — фрагмента спинної нервової дуги з формації Плоттьє на півночі Аргентини. Ця кістка є найпівнічнішою знахідкою орнітопода в Південній Америці. Не було встановлено, що вона належить Macrogryphosaurus, але зазначено, що вона походить від тварини подібного розміру та анатомії, а також з приблизно того самого географічного та стратиграфічного місця, хоча та жила дещо раніше.

Інші неідентифіковані зразки орнітоподів з Аргентини також вказують на тварин, розміри яких подібні до цього таксону. У 2020 році було опубліковано повний остеологічний опис M. gondwanicus у журналі «Cretaceous Research». У ньому анатомія виду була описана набагато детальніше, а його класифікація та біомеханіка досліджувалися з більш сучасної точки зору. Автори вважали цей рід важливим, оскільки він є найбільшим із відомих видів роду Elasmaria, а також завдяки повноті його решток, що дають уявлення про анатомію цієї групи.

Macrogryphosaurus відомий своїми великими розмірами порівняно з іншими південноамериканськими орнітоподами. За оцінками, його довжина становила близько 6 метрів, хоча єдиний відомий екземпляр, можливо, ще не досяг повної зрілості. Грегорі Пол (Gregory S. Paul) оцінив довжину цього екземпляра в 5 м, а масу тіла — у 300 кг. Таким чином, це найбільший вид південноамериканських орнітопод, що не належить до гадрозавридів, та найбільший вид еласмарій. Наближаючись за розмірами до багатьох більш похідних ігуанодонтових орнітопод, він, порівняно з цими похідними таксонами, має набагато витонченішу та легшу будову.

Однією з найбільш відмічених особливостей цього таксону є його мінералізовані грудні пластини, які також називають міжреберними пластинами. Це низка пластин уздовж боків тулуба, спільна для кількох інших птахотазових, таких як Talenkauen, Thescelosaurus та Hypsilophodon. Разом із зрощеною, схожою на пташину грудиною, його короткий тулуб, ймовірно, мав досить жорстку будову. Це, поряд із відносно подовженою шиєю та хвостом, схожим на хвіст целурозаврів, надавало йому досить унікальної форми порівняно з тими, що задокументовані в інших птахотазових динозаврів.

Скам’янілості

Джерела

Поширити

Скам’янілості

Джерела

Залишити коментар Скасувати коментар