Повернемо вимерлих тварин до життя
Місце життя: Європа
Європа — частина світу в Північній півкулі. Омивається Північним Льодовитим океаном на півночі, Атлантичним океаном на заході та Середземним морем на півдні. На сході та південному сході відокремлена від Азії Уральськими та Кавказькими горами, річкою Урал (за іншою версією, Ембою), Каспійським та Чорним морями. Площа — 10 180 000 км2, що становить 2 % площі Землі або 6,8 % суходолу. Природна рослинність дуже змінена або знищена людиною; стан лісів погіршується. Зледеніння під час останнього льодовикового періоду та присутність людини вплинули на поширення європейської фауни. В багатьох районах Європи більшість великих травоїдних та хижих тварин були знищені полюванням. Шерстистий мамонт вимер до кінця неоліту. Сучасні вовки та ведмеді знаходяться під загрозою зникнення.
Brachyopterus — рід евриптерид з родини Rhenopteridae. Це один з найдавніших відомих родів евриптерид, що був знайдений у відкладеннях середнього ордовика в Монтгомеріширі, Уельс. Хоча в минулому до нього відносили й інші види, сьогодні визнано, що Brachyopterus містить один дійсний вид — B. stubblefieldi.
Cribroconcha — вимерлий рід остракодів, що існував в палеозої (девон-перм). Знахідки відомі з Північної Америки, Євразії та Австралії.
Georgenthalia — вимерлий рід дисорофоїдних темноспондилів з нижньої пермі. Це амфібаміди, які мешкали на території сучасного Тюрінгенського лісу в центральній Німеччині. Відомий за голотипом MNG 11135, невеликим повним черепом. Він був знайдений у місцезнаходженні Бромакер формації Тамбах. Вперше названий Джейсоном Андерсоном (Jason S. Anderson), Емі Хенрічі (Amy C. Henrici), Стюартом Сумідою (Stuart S. Sumida), Томасом Мартенсом (Thomas Martens) і Девідом Берманом (David S. Berman) у 2008 році. Типовим видом є Georgenthalia clavinasica.
Artiocetus — вимерлий рід ранніх китів з еоцену, що належать до родини Protocetidae. Це був близький родич Rodhocetus, і його заплесно вказує на те, що він нагадував парнокопитного. Скам’янілості, знайдені в 2001 році в провінції Белуджистан Пакистану. Поширення скам’янілостей в Індо-Пакистані, Африці, Європі та Північній Америці свідчить про те, що цей кит віддав перевагу теплішому морському клімату та мешкав переважно в тропіках.
Discosauriscus — невеликий сеймуріаморф, що мешкав на території сучасної Центральної та Західної Європи в ранньому пермському періоді. Його найкращі скам’янілості були знайдені у брумівській та бачівській формаціях Босковицької борозни в Чеській Республіці.
Hyopsodus — рід вимерлих ранніх копитних ссавців родини гіопсодонтових (Hyopsodontidae), групи, пов’язаної з непарнокопитними (Perissodactyla) або базальної до них. Скам’янілості цього роду були знайдені в еоцені Північної Америки, особливо в регіоні басейну Бігхорн у США. Він також був знайдений в Євразії. Вважається, що він був швидким і спритним, жив у норах і, можливо, міг використовувати ехолокацію.
Notharctus — вимерлий рід дрібних приматів (група Adapiformes), який має багато спільного з сучасними лемурами, хоча його точна спорідненість з лемурами є суперечливою. Рід добре відомий за повними викопними рештками, знайденими в Європі та Північній Америці у відкладеннях раннього еоцену, що датуються приблизно 54 мільйонами років тому.
Turnersuchus — рід ранніх морських крокодилів, формально талаттозухієвих крокодиломорфів з юри (плінсбах) Великобританії. Це найдавніший представник Thalattosuchia, а також самий базальний представник групи, розташований поза двома основними групами Metriorhynchoidea і Teleosauroidea. Рід є важливим для розуміння взаємовідносин між талатозухами (Thalattosuchia) та іншими крокодиломорфами, а також їхньої швидкої диверсифікації протягом ранньої юри. Turnersuchus є монотипним родом, тобто включає лише один вид — Turnersuchus hingleyae.
Messapicetus — вимерлий рід дзьоборилових дельфіновидих з пізнього міоцену. Наразі він містить два види, M. longirostris з тортона Італії і M. gregarius з формації Піско в Перу. Проте третій безіменний вид, відомий за фрагментарним матеріалом, представлений у формації Сент-Меріс у Меріленді. M. gregarius був статево диморфним, самці мали бивні, які, як припускають, використовувалися у внутрішньовидовому бою за партнерів.
Potamotherium — вимерлий рід хижих ссавців з міоценової епохи Франції та Німеччини. Раніше його відносили до родини куницевих (Mustelidae), але нещодавні дослідження свідчать, що він є примітивним родичем ластоногих.