Повернемо вимерлих тварин до життя
Місце життя: Європа
Європа — частина світу в Північній півкулі. Омивається Північним Льодовитим океаном на півночі, Атлантичним океаном на заході та Середземним морем на півдні. На сході та південному сході відокремлена від Азії Уральськими та Кавказькими горами, річкою Урал (за іншою версією, Ембою), Каспійським та Чорним морями. Площа — 10 180 000 км2, що становить 2 % площі Землі або 6,8 % суходолу. Природна рослинність дуже змінена або знищена людиною; стан лісів погіршується. Зледеніння під час останнього льодовикового періоду та присутність людини вплинули на поширення європейської фауни. В багатьох районах Європи більшість великих травоїдних та хижих тварин були знищені полюванням. Шерстистий мамонт вимер до кінця неоліту. Сучасні вовки та ведмеді знаходяться під загрозою зникнення.
Protathlitis — рід спінозавридів з ранньокрейдової (барем) формації Аркільяс-де-Морелла в Кастельйоні, Іспанія. Типовий і єдиний вид — Protathlitis cinctorrensis, відомий за частковим скелетом. Це був базальний представник підродини Baryonychinae. Його знахідка, а також знахідка спінозавра Vallibonavenatrix свідчить про те, що на Піренейському півострові протягом ранньої крейди існувало різноманіття спінозавридів.
Haptodus — вимерлий рід базальних сфенакодонтів, член клади, що включає терапсидів, а отже, і ссавців. Він був щонайменше 1,5 метра завдовжки. Жив на території сучасної Західної Європи в ранньому пермському періоді. Це був хижак середнього розміру, що харчувався комахами та дрібними хребетними.
Nuralagus або гігантський меноркський кролик — вимерлий рід зайцевих. Відомий один вид, N. rex, описаний в 2011 році. Він мешкав на острові Менорка з мессінського віку верхнього міоцену по середину пліоцену (5-3 млн років тому). Nuralagus rex є найбільшим з відомих зайцеподібних. Він важив в шість разів більше за сучасного європейського кроля (Oryctolagus cuniculus) і міг досягати 23 кг (хоча в середньому важив близько 12 кг). Він вимер, коли Майорка і Менорка об’єднались в один острів, що дозволило балеарському козлу (Myotragus) зайняти його екологічну нішу.
Xenomorphia — викопний рід паразитичних ос родини діаприїд (Diapriidae). Представники роду виявлені всередині скам’янілих лялечок мух, що датовані палеогеном.
Thaumastosaurus — викопний рід жаб, що існував на території сучасної Європи у кінці еоцену (37-34 млн років тому). Скам’янілі рештки знайдені у Франції, Великій Британії та Швейцарії.
Bohlinia — вимерлий рід парнокопитних з родини Giraffidae, що мешкав у пізньому міоцені в Європі та Африці. Типовий вид — B. attica.
Lagenanectes — рід еласмозаврових плезіозаврів з нижньої крейди, знайдений у Нижній Саксонії, Німеччина. Єдиний вид, Lagenanectes richterae, був вперше описаний у 2017 році і вважається одним з найкраще збережених скам’янілостей плезіозаврів цього геологічного періоду в Європі.
Baphetes — вимерлий рід тетрапод з Пеннінської кам’яновугільної групи та Парротського вугілля, Англія, формації Джоггінс у Новій Шотландії та формації Кладно в Чехії. Вперше названий Річардом Оуеном (Richard Owen) у 1854 році. Типовий вид — B. planiceps.
Xylokorys — рід марреломорфів, відомий за двома зразками з силурійського лагерштату Херефордшир (Англія-Уельс). Він, ймовірно, живився частинками мулу на морському дні. Це єдиний марреломорф, відомий з силурійського періоду.
Saltriovenator — рід цератозаврів, що мешкав під час синемурійського етапу ранньої юри на території сучасної Італії. Типовий і єдиний вид — Saltriovenator zanellai. В минулому вид був відомий під неофіційною назвою “saltriosaur“. Хоча повний скелет і не був знайдений, вважається, що Saltriovenator був великим двоногим хижаком, схожим на Ceratosaurus.