Повернемо вимерлих тварин до життя
Місце життя: Європа
Європа — частина світу в Північній півкулі. Омивається Північним Льодовитим океаном на півночі, Атлантичним океаном на заході та Середземним морем на півдні. На сході та південному сході відокремлена від Азії Уральськими та Кавказькими горами, річкою Урал (за іншою версією, Ембою), Каспійським та Чорним морями. Площа — 10 180 000 км2, що становить 2 % площі Землі або 6,8 % суходолу. Природна рослинність дуже змінена або знищена людиною; стан лісів погіршується. Зледеніння під час останнього льодовикового періоду та присутність людини вплинули на поширення європейської фауни. В багатьох районах Європи більшість великих травоїдних та хижих тварин були знищені полюванням. Шерстистий мамонт вимер до кінця неоліту. Сучасні вовки та ведмеді знаходяться під загрозою зникнення.
Palaeocampa — рід айшеїдних лобоподових панартроподів, відомий з карбонових відкладень Мазон-Крік і лагерштетта Монсо-ле-Мін. Родове ім’я з грецької означає «стародавня гусінь». Рід містить єдиний вид, Palaeocampa anthrax, який отримав свою назву від грецького слова anthrax (ἄνθραξ), що означає «вугілля», оскільки його скам’янілості були знайдені поблизу вугільних родовищ в Іллінойсі.
Propotamochoerus — вимерлий парнокопитний ссавець з родини свиневих. Існував у період від середнього міоцену до середнього пліоцену (приблизно 12–3 мільйони років тому), а його скам’янілості були знайдені в Європі та Азії. Вважається найдавнішим представником підродини Suinae.
Craspedochelys — вимерлий рід морських черепах з клади Thalassochelydia, що належить до родини Plesiochelyidae. Рід установив Людвіг Рютімаєр (L. Rütimeyer) у 1873 році за матеріалами з юрських відкладів околиць Золотурна (Швейцарія). Представники відомі переважно за панцирами. Класичні знахідки припадають на пізню юру Європи, а наймолодша — на ранню крейду Південної Америки.
Cheilophis — вимерлий рід змій з ряду лускатих (Squamata), який зазвичай відносять до родини Boidae. Типовий вид — Cheilophis huerfanoensis, описаний Ч. В. Ґілмором в 1938 році за матеріалами з еоценових відкладів Колорадо (США).
Istiorachis — вимерлий рід ігуанодонтних орнітоподів з ранньокрейдяного періоду (барремський вік) формації Вессекс на острові Вайт, Англія. Рід містить єдиний вид, Istiorachis macarthurae, відомий за частковим посткраніальним скелетом, що включає кілька хребців, неповні ребра та частину таза. Його хребетні нервові відростки помітно подовжені, що надає тварині «парусний» вигляд.
Konobelodon — вимерлий ссавець з родини амебелодонтид. Жив у верхньому міоцені (приблизно 12–7 мільйонів років тому), його скам’янілості були знайдені в Північній Америці, Європі, Африці та Азії.
Soligorskopterus — рід ракоскорпіонів-стилонурин з пізнього девонського періоду Білорусі. Включає в себе єдиний вид — Soligorskopterus tchepeliensis.
Norselaspis — рід вимерлих безщелепних риб, що існував у девонському періоді приблизно 410–407 мільйонів років тому. Викопні рештки були знайдені в арктичному архіпелазі Шпіцберген, Норвегія. Типовий вид — Norselaspis glacialis.
Parastylonurus — рід доісторичних евриптерид. Він класифікується в родині Parastylonuridae і включає три види: P. hendersoni та P. ornatus із силурійського періоду Шотландії та P. sigmoidalis із силурійського періоду Англії. Типовий вид — P. ornatus.
