Jaekelopterus — гігантський (евриптерид 🦤 Вимерлий світ

Jaekelopterus — гігантський евриптерид. Довжина оцінюється в 2,5 м. Це одне з двох найбільших відомих членистоногих (друге — гігантська Arthropleura, хоча, яка тварина була більшою, незрозуміло). Другий за величиною евриптерид — Pterygotus. Типовий вид — Jaekelopterus rhenaniae («крило Отто Єкеля з Рейнської області»).

Jaekelopterus жив близько 390 млн років тому. Хоча він є ракоскорпіоном, передбачається його існування в прісних водоймах, а не в солоних морях. Тварину було описано Симоном Бредді (Simon Braddy) і Маркусом Почманном (Markus Poschmann) з університету Брістоля в журналі «Biology Letters» (листопад 2007 р.). Відома хеліцера Jaekelopterus довжиною 49 см. На основі її розмірів було обчислено загальну довжину істоти. Скам’янілі рештки були виявлені в Німеччині і датовані раннім девоном.

Верхня оцінка розміру Jaekelopterus була отримана шляхом порівняння розміру його хеліцери з іншими більш повними екземплярами, а потім екстраполювання результатів для розрахунку довжини всієї тварини. Проблема цього методу в тому, що отримані результати не дуже надійні, оскільки залежать від схожості порівнюваних зразків. Наприклад, зараз існують краби з аномально великими клешнями, і хоча такі види ракоскорпіонів і не відомі, проте слід проявляти обережність при екстраполяції. Виходячи з цього автори відкриття вказали довжину Jaekelopterus, як 2.5 метра, хоча пряма екстраполяція робить його ближчим до 2.6 метра.

Гігантські членистоногі, в тому числі величезні багатоніжки і бабки, існували на землі під час кам’яновугільного періоду, від 359 млн до 299 мільйонів років тому. Їх існування іноді пояснюється високим рівнем атмосферного кисню в той час. Це могло б дозволити істотам з дихальною системою, яка покладається на дифузію кисню в тканини, виростати набагато більшими.

Однак слід зауважити, що гігантські ракоскорпіони вимерли до цього приросту кисню, зазначає Бредді. Інша теорія говорить, що розмір цих тварин є результатом еволюційної гонки озброєнь з їх здобиччю, яку складали броньовані риби. Бредді ж вважає, що вони виросли настільки великими саме через відсутність конкуренції з боку хребетних. Коли ж хребетні досить розвинулися, це могло означало кінець для гігантських скорпіонів. «Це той випадок, коли хребетні прийшли і зіпсували членистоногим вечірку» – говорить учений.

Як і всі інші членистоногі, евриптериди дозрівали через послідовність стадій, званих “інстарами”, що складаються з періодів екдизу (линяння) з наступним швидким ростом. На відміну від багатьох членистоногих, таких як комахи та ракоподібні, хеліцерові (група, до якої належать такі евриптеріди, як Jaekelopterus, поряд з іншими організмами, такими як мечохвости, морські павуки та павукоподібні), як правило, мають прямий розвиток. Це означає, що їх тіло не зазнає екстремальних морфологічних змін після вилуплення.

Сучасні мечохвости вилуплюються без повного комплекту дорослих опістосомальних придатків (придатків, прикріплених до опістосоми, задніх сегментів тіла), однак сучасні павуки мають повністю прямий розвиток. Дослідження викопних зразків Strobilopterus та Jaekelopterus дозволяють припустити, що онтогенез евриптерид був схожим до мечохвостів. Однак, евриптериди (як і павукоподібні) мали справжній прямий розвиток. Це означає, що вони вилуплювались із такою ж кількістю придатків та сегментів, як і дорослі.

Хеліцери Jaekelopterus збільшені, міцні та мають вигнуті зубці різної довжини та розмірів, що відповідає пристосуванням до проколювання та захоплення здобичі у сучасних скорпіонів та ракоподібних. Деякі колоті рани на скам’янілостях риб Lechriaspis patula із девону штату Юта, ймовірно, були спричинені Jaekelopterus howelli. Останні дослідження показують, що Jaekelopterus був активним хижаком, що покладався на зір. Дорослий Jaekelopterus мав би бути суперхижаком у своєму середовищі і, ймовірно, полював на менших членистоногих (включаючи вдавання до канібалізму) та ранніх хребетних.

Потужний та активний хижак, Jaekelopterus, мабуть, був дуже рухливим і мав високу маневровність. Гідромеханіка плавальних ніг і м’язів Jaekelopterus та інших птериготидів показує, що така рухомість була характерною для всієї групи. Хоча вони, можливо, й не були швидкими плавцями, але це не заважало їм переслідувати здобич у лагунах та лиманах, де вони жили.

Вид був вперше описаний під назвою Pterygotus rhenaniae з відкладень поблизу міста Оверат, видовий епітет був даний в зв’язку з місцем знахідки. Родову назву Jeakelopterus через п’ятдесят років ввів Чарльз Уотерстон при виділенні цього виду в новий рід на честь першовідкривача виду Отто Йекеля (нім. Otto Jaekel). В даний час до роду Jaekelopterus також відносять ще один вид ракоскорпіонів – Jaekelopterus howelli з девонських відкладень Вайомінгу (США).

Джерела

Поширити

Джерела

Фільтрувати

Meta Data and Taxonomies Filter