Hatzegopteryx — гігантський птерозавр 🦤 Вимерлий світ

Hatzegopteryx — рід птерозаврів-аждархідів, знайдений у пізньомаастрихтських відкладах формації Densuş Ciula в Трансільванії, Румунія. Він відомий лише з типового виду Hatzegopteryx thambema. Найбільші знайдені рештки вказують на те, що це був одним з найбільших птерозаврів з приблизним розмахом крил від 10 до 12 метрів.

Рід назвали у 2002 році французький палеонтолог Ерік Буффето (Eric Buffetaut) та румунські палеонтологи Дан Григореску (Dan Grigorescu) та Золтан Чикі (Zoltan Csiki). Родова назва дано на честь румунського міста Хацег (рум. Hațeg) – кістки Hatzegopteryx були знайдені в районі мезозойського острова Хацег. Друга частина імені творена від др.-грец. πτέρυξ – крило. Видова назва thambema утворена від грец. «монстр», як посилання до розмірів птерозавра.

На відміну від інших гігантських аждархідів, Hatzegopteryx мав дуже широкий череп з великими місцями для прикріплення м’язів; кістки з губчастою внутрішньою текстурою замість порожнистих. Шия цього птерозавра була короткою, міцною і мускулистою та мала довжину 1,5 метра, що становило приблизно половину довжини шиї інших аждархідів з порівнянним розмахом крил, і була здатна витримувати сильні згинальні зусилля. Hatzegopteryx населяв острів Хацег, острів, розташований у субтропіках крейдяного періоду в межах доісторичного моря Тетіс. За відсутності великих теропод, Hatzegopteryx, ймовірно, був головним хижаком острова Хацег та полював на пропорційно більшу здобич (включаючи карликових титанозаврів та ігуанодонів), ніж інші аждархіди.

Рештки Hatzegopteryx були знайдені в 2002 році у верхньоастрихтській формації Densus Ciula у західній Румунії. Голотип FGGUB R 1083A, складається із задньої частини черепа та пошкодженої проксимальної частини лівої плечової кістки. 38,5-сантиметровий діафіз стегнової кістки, знайдений поблизу (FGGUB R1625), може також належати Hatzegopteryx.

Череп Hatzegopteryx був гігантським, з початковою оцінкою довжини в 3 метри на основі порівняння з Nyctosaurus і Anhanguera, що робить його одним з найбільших черепів серед не морських тварин. Череп був розширений ззаду, його ширина становила 0,5 метра. У той час як більшість черепів птерозаврів складаються з гнучких пластин і розпірок, у Hatzegopteryx кістки черепа міцні та міцні, з великими виступами, що вказують на міцні м’язові прикріплення. У 2018 році Матіас Времір (Mátyás Vremir) зробив висновок, що череп Hatzegopteryx, ймовірно, був коротшим і ширшим, і довжина його становила 1,6 метра.

Масивна щелепа мала характерну борозенку в місці її зчленування (також спостерігається у деяких інших птерозаврів, включаючи Pteranodon), що дозволило б тварині відкривати рот дуже широко. Неопубліковані рештки, які приписують Hatzegopteryx, свідчать про те, що він мав пропорційно короткий, глибокий дзьоб, який групував його з «туподзьобими», а не з «тонкодзьобими» аждархідами (включаючи Quetzalcoatlus sp.).

Великий шийний хребець, який приписують Hatzegopteryx, короткий і надзвичайно міцний. Довжина збереженої частини становить 240 міліметрів, а довжина всього хребця, ймовірно, становила 300 міліметрів. Птерозаври мали дев’ять шийних хребців; Регресія вказує, що довжина третього-сьомого шийних хребців разом була б 1,508 метра, а найдовший хребець – п’ятий – мав би лише біля 400 мм довжини. Тим часом ті самі хребці в птерозавра Arambourgiania мали довжину 2,652 метра. Це вказує на те, що довжина шиї Hatzegopteryx становила приблизно 50–60% довжини, яку можна було б очікувати у гігантського аждархіда такого розміру.

Нижня поверхня шийного хребця також була надзвичайно товстою, від 4 до 6 міліметрів. Для більшості інших гігантських аждархід, включаючи Arambourgiania, товщина цієї поверхні менше 2,6 міліметра. Хоча нервовий шип хребця зберігся не повністю, ширина збереженої частини свідчить про те, що він був відносно високим і міцним порівняно з іншими птерозаврами.

Розмір Hatzegopteryx був спочатку оцінений шляхом порівняння фрагмента плечової кістки довжиною 236 мм з фрагментом плечової кістки Quetzalcoatlus northropi, який мав плечову кістку довжиною 544 мм. Помітивши, що фрагмент Hatzegopteryx представляв менше половини кістки вчені вказали, що він міг бути «трохи довшим», ніж Quetzalcoatlus. Розмах крил останнього у 1981 році був оцінений в 11-12 метрів, попередні оцінки давали значно більший показник — 15-20 метрів. Дослідники прийшли до висновку, що оцінка розмаху крил Hatzegopteryx в 12 метрів була консервативною, «за умови, що його плечова кістка була довшою, ніж у Q. northropi».

У 2010 році Марк Віттон (Mark Witton) і Майкл Хабіб (Michael Habib) прийшли до висновку, що Hatzegopteryx, ймовірно, був не більшим за Q. northropi за розмахом крил, оскільки початкові висновки не враховували викривлення кістки. Довжину останнього зазвичай вказують, як 10–11 метрів.

Виходячи з широкого та міцного шийного хребця, приписаного Hatzegopteryx, було припущено, що весь хребетний стовп тварини був таким же розширеним, збільшуючи його загальний розмір. Однак, ймовірно, це не так, оскільки шийні хребці великих птеродактилоїдів зазвичай мають тенденцію бути ширшими та більшими, ніж інші хребці. Хоча оцінки розміру птерозавра на основі одних лише хребців не є особливо надійними, розмір цього хребця узгоджується з розміром тварини, розмах крил якої досягав би 10-12 метрів.

Дослідниками відзначено подібність між плечовою кісткою Hatzegopteryx і Quetzalcoatlus northropi. Обидві тварини мали довгий гладкий дельтопекторальний гребінь і потовщену головку плечової кістки. Спочатку вони були основою віднесення таксону до клади Azhdarchidae, але вони також досить схожі, щоб бути основою для синонімії Hatzegopteryx і Quetzalcoatlus. Однак, ймовірно, це пов’язано з відносно недіагностичною природою плечової кістки в систематиці гігантських аждархід і відсутністю детального опису елементів скелету Q. northropi. Проте анатомія шиї та щелепи Hatzegopteryx досить чітко відрізняється від меншого Q. sp., що гарантує збереження Hatzegopteryx як таксона окремого від Quetzalcoatlus.

Хоча череп Hatzegopteryx був надзвичайно великим і міцним, його кістки крил порівняні з кістками інших летючих птерозаврів, що свідчить про те, що він не був нелітаючим. Баффет з колегами припустили, що для того, щоб тварина могла літати, вага черепа Hatzegopteryx мала б бути певним чином зменшена. Необхідне зниження ваги могло бути досягнуто за рахунок внутрішньої структури кісток черепа, які були повні невеликих ямок і западин (альвеол) довжиною до 10 міліметрів, розділених матрицею тонких кісткових розпірок (трабекул). Кістки крил також мають подібну внутрішню структуру.

Ця незвичайна конструкція відрізняється від інших птерозаврів і більше нагадує структуру пінополістиролу (використовується для виробництва пінопласту). Це робило череп міцним і стійким до стресів, але також досить легким, що дозволило б тварині літати. Подібна внутрішня структура також спостерігається у шийного хребця, який приписують Hatzegopteryx.

Завдяки міцним товстостінним хребцям шия Hatzegopteryx була набагато міцнішою, ніж шия Arambourgiania. Це можна кількісно оцінити за допомогою відносної сили руйнування (це сила, що призводить до руйнування кістки, поділена на масу тіла птерозавра, якому вона належала, маса тіла оцінюється в 180–250 кг для Arambourgiania та Hatzegopteryx). У той час як шийні хребці Arambourgiania витримують приблизно половину ваги тіла, задні шийні хребці Hatzegopteryx можуть витримувати від п’яти до десяти мас тіла, залежно від навантаження на кістку. Навіть гіпотетично довші передні шийні хребці Hatzegopteryx могли б витримати чотири-сім мас тіла.

Щоб підтримувати міцну голову, шия Hatzegopteryx, ймовірно, була дуже м’язистою. На потиличних кістках дуже добре розвинені рубці, які слугували місцями прикріплення м’язів. Вони, ймовірно, підтримували поперечно-спинні м’язи, які допомагали розгинанню та згинанню голови та шиї. Подібним чином опістотичний відросток, нервові шипи та зигапофізи були великими та міцними, а потиличні бугри були довгими. Всі ці місця слугували точками прикріплення для різних м’язів голови та шиї. Шия Arambourgiania не мала такої сильної мускулатури, як у Hatzegopteryx.

Як і всі аждархіди, Hatzegopteryx, ймовірно, був наземним хижаком, що полював на суходолі. Цікаво, що він значно більший за будь-якого іншого наземного хижака з Маастрихтської Європи. Через його великі розміри та середовище існування, де домінували острівні карликові динозаври та були відсутні великі гіперхижі тероподи, було припущено, що Hatzegopteryx відігравав роль верхівкового хижака в екосистемі острова Хацег. Міцна анатомія Hatzegopteryx свідчить про те, що він, можливо, боровся з більшою здобиччю, ніж інші родичі, включаючи тварин, занадто великих, щоб проковтнути цілком. Між тим, інші гігантські аждархіди, такі як Arambourgiania, ймовірно, замість цього харчувалися б дрібною здобиччю (до розміру людини), включаючи новонароджених або маленьких динозаврів та їх яйця. Ще один птерозавр, Thalassodromeus, аналогічним чином вважається хижаком.

Окрім Hatzegopteryx, в екосистемі острова Хацег було багато інших незвичайних мешканців. Птерозаври, що тут жили, включали невеликого аждархіда Eurazhdarcho з розмахом крил 3 м; неназваного невеликого короткошийого аждархіда з розмахом крил від 3,5 до 4 метрів; дещо більшого і так само безіменного аждархіда з розмахом крил 5 м; і, мабуть, також були знайдені маленькі птеранодонтиди. Міцний, нелітаючий і, можливо, травоїдний представник Avialae або дромеозавридів Balaur, який мав два збільшених кігтя на кожній нозі, є ще одним вузькоспеціалізованим компонентом фауни.

Екосистема містила низку острівних карликових динозаврів, а саме титанозаврів Magyarosaurus і Paludititan, гадрозаврида Telmatosaurus і ігуанодона Zalmoxes. Поряд з нодозавридом Struthiosaurus були присутні різні дрібні фрагментарні рештки манірапторів: Bradycneme, Elopteryx і Heptasteornis. Також знайдено рештки крокодилів, що належать до родів Allodaposuchus, Doratodon, Acynodon. Неархозаврові рештки включають багатогорбкозубих ссавців Kogaionon, Barbatodon, Litovoi tholocephalos і Hainina; ящірок, таких як Bicuspidon і Becklesius; безіменну змію; і лісамфібій Albanerpeton, Eodiscoglossus і Paradiscoglossus.

Під час маастрихту Південна Європа була архіпелагом. Члени екосистеми острова Хацег жили на суходолі, відомому як блок Тисія-Дакія, невеликою частиною якого був басейн Хацег. Ця суша мала площу близько 80 000 квадратних кілометрів і була відокремлена від інших земних територій ділянками глибокого океану завширшки 200-300 кілометрів. Розташований на 27° пн.ш. острів був розташований південніше, ніж нинішня широта 45° пн.ш. Клімат тут, ймовірно, був субтропічним, із чіткими сухими та вологими сезонами та середньою температурою близько 25 °C. Навколишнє середовище складалося з різних алювіальних рівнин, водно-болотних угідь і річок, оточених лісами, де переважали папороті та покритонасінні рослини. Палеоґрунт вказує на відносно сухий клімат з річною кількістю опадів менше 1000 мм.

Скам’янілості

Джерела

Поширити

Скам’янілості

Джерела

Фільтрувати

Meta Data and Taxonomies Filter