Dynamosuchus — вимерлий рід псевдозухієвих архозаврів з родини Ornithosuchidae. Відомий за єдиним видом, Dynamosuchus collisensis, що базується на частковому скелеті з бразильської формації Санта-Марія. Dynamosuchus вважається близьким родичем Venaticosuchus, який відомий з аргентинської формації Ішигуаласто.
Орнітозухи — одна з багатьох груп, що мешкали у формаціях Санта-Марія та Ісчігуаласто, які сформувалися приблизно в один час (карнійський ярус пізнього Тріасу) і були екологічно подібними. Як велика рептилія, що харчувалася падлом, Dynamosuchus допомагає пролити світло на трофічну структуру формації Санта-Марія. Він також підтримує гіпотезу, що орнітозухи розселилися по всій Південній Америці до початку карбону і не були спочатку ендеміками басейну Ічігуаласто-Вілья-Уніон.
Dynamosuchus відомий за єдиним частковим скелетом, CAPPA/UFSM 0248, що зберігається в Centro de Apoio à Pesquisa Paleontológica da Quarta Colônia (CAPPA) Федерального університету Санта-Марія (UFSM). Цей зразок складається з частин черепа, кількох шийних і спинних хребців та значної частини кінцівок. Він був знайдений на стоянці Джаннер поблизу міста Агудо в штаті Ріу-Гранді-ду-Сул, Бразилія.
На ділянці Джаннер збереглися пізньотріасові відклади формації Санта-Марія. Судячи з великої кількості решток Exaeretodon (великий травоїдний цинодонт) і Hyperodapedon (ринхозавр), вона, ймовірно, була еквівалентна за віком і середовищем аргентинській формації Ішигуаласто. Інші тварини, відомі з місцезнаходження Джаннер, включають базальних зауроподоморфів (Pampadromaeus, Saturnalia і Bagualosaurus) та великих хижих цинодонтів (Trucidocynodon). Були тут і хижі динозаври, такі як Gnathovorax.
Родова назва Dynamosuchus з грецької означає “могутній крокодил”, посилаючись на його псевдозухієву спорідненість і значну силу укусу, як це пропонується для інших орнітозухів. Видова назва collisensis походить від collis, латинського терміну “пагорб”, що вказує на той факт, що місцезнаходження Джаннера розташоване біля підніжжя пагорба. Голотипний скелет був виявлений у березні 2019 року і описаний у 2020 році Родріго Мюллером (Rodrigo T. Müller, CAPPA/UFSM), М. Белен фон Бачко (M. Belén Von Baczko, Музей де ла Плата), Джулією Десохо (Julia B. Desojo, Музей де ла Плата) та Стерлінгом Несбіттом (Sterling J. Nesbitt, Вірджинський технологічний інститут).
Як і в інших орнітозухів, морда Dynamosuchus мала гачкувату передщелепну кістку з трьома зубами. За нею йшов проміжок (діастема) і глибока щелепна кістка з шістьма-вісьмома зубами. Верхня щелепа була схожа на верхню щелепу Ornithosuchus через наявність ямок на зовнішній поверхні (відсутніх у Venaticosuchus і Riojasuchus) і не дуже глибокій антиорбітальній ямці (на відміну від Riojasuchus).
Збережені кістки черепа загалом реконструюють череп з невеликими орбітами і скроневими борознами, як у Riojasuchus. Однак, луската кістка не така товста, як у цього таксона. Квадратовилична кістка мала грубу текстуру і L-подібну форму, не таку гостру, як у Riojasuchus. Отвір, відомий як чотирикутний прохід, відокремлює квадратновиличну кістку від квадратної, а додатковий менший отвір на квадратній кістці відкривається в чотирикутний прохід. Додатковий отвір є автопоморфією (унікальною характеристикою) Dynamosuchus, відсутньою в інших орнітозухів.
Парабазисфеноїдна кістка в нижній частині черепної коробки має напівмісячну заглибину, як у Venaticosuchus, але проміжок між базиптеригоїдним відростком і базитуберою менш гострий, ніж у цього таксона. Базиптеригоїдні відростки Dynamosuchus також розташовані ближче один до одного і спрямовані далі назад порівняно з Venaticosuchus. Надкутова кістка схожа на надкутову кістку Riojasuchus, з вираженим лезоподібним гребенем на зовнішній поверхні та великим отвором (надкутовим отвором) в задній частині щелепи. Щелепа в цілому поглиблюється до підборіддя і має довгу нижньощелепну ямку.
Шийні хребці Dynamosuchus мають низку спільних рис з різними псевдозухієвими, наприклад, ямки під постзигапофізами (задніми з’єднувальними пластинами), розширені нервові відростки та великий кіль на нижній стороні. Спинні хребці біля плеча мають пару центродіапофізарних пластинок, що нагадують реберні гребені, які з’єднують діапофізи (реберні грані) з центром (котушкоподібною нижньою частиною кожного хребця). Ці гребені є спільними з Ornithosuchus, але відсутні у Riojasuchus і невідомі у Venaticosuchus.
У більшості інших аспектів спинні хребці Dynamosuchus більш схожі на Riojasuchus, ніж на Ornithosuchus. Наприклад, у Dynamosuchus відсутні презигодіапофізарні та постзигодіапофізарні пластинки. Ці гребені, присутні у Ornithosuchus, з’єднують діапофізи з зигапофізами (хребетними з’єднувальними пластинками).
Остеодерми Dynamosuchus розташовані в два ряди вздовж спини, мають дещо квадратну форму і щільну текстуру з променистими гребенями та борозенками. На передній частині тіла остеодерма часто має орієнтований убік пікоподібний виступ. Можливо вони слугували для захисту спини від більших хижаків, які кусали її зверху.
Хоча в основному вони були чотириногими, вважається, що такі орнітозухи, як Dynamosuchus, принаймні були здатні підніматися на задніх ногах.
Кістки передніх кінцівок товсті і загалом міцно збудовані. Променева кістка розширюється до зап’ястя більше, ніж у Ornithosuchus, тоді як головка плечової кістки не настільки розвинена, як у Riojasuchus. Стегно має загальну форму, як у орнітозухів, з гладкою і прямою верхньою частиною клубової кістки, довгим лобком і трьома крижовими хребцями. Як і в інших орнітозухів, кістки задніх кінцівок великі і мають помітні та/або незвичайні м’язові рубці. До них відносяться передній вертлюг у верхній частині стегнової кістки і схожий на ручку рубець клубово-великогомілкового м’яза на стрижні малогомілкової кістки. Прикріплення клубово-гомілкового м’яза розташоване приблизно на 1/3 довжини малогомілкової кістки у Dynamosuchus, тоді як у Riojasuchus воно знаходиться приблизно на півдорозі вниз.
Dynamosuchus, хоча і був м’ясоїдом, можливо, був скоріше падальником, ніж активним хижаком. Це ґрунтується на оцінці структури зубів і щелеп, яка свідчить про те, що Dynamosuchus був здатний наносити дуже сильні укуси, але, схоже, він не міг робити це швидко. Хоча, можливо, це не було таким вже й недоліком. В Південній Америці в тріасовому періоді жило багато інших видів хижаків, які залишали частково з’їдені рештки повсюди. Тим не менш, навіть хижак, більш схильний до поїдання падла, міг би досить легко вбивати хворих і поранених тварин.
Філогенетичний аналіз показав, що Dynamosuchus є сестринським таксоном до Venaticosuchus. Клада Dynamosuchus + Venaticosuchus сама є сестринською до Riojasuchus. Встановлено, що Ornithosuchus є найбільш базальним орнітозухідом, а орнітозухіди споріднені з ерпетозухідами та етозаврами.
Скам’янілості
Джерела
- http://www.prehistoric-wildlife.com/species/d/dynamosuchus.html
- https://www.deviantart.com/roscoestar/art/Inktober-2020-Day-26-Hide-Dynamosuchus-859241670
- https://www.deviantart.com/thesickleclaw/art/Dynamosuchus-collisensis-952842501
- https://www.deviantart.com/denerdpaleoarts/art/Dynamosuchus-829436388
- https://www.deviantart.com/transapient/art/Messy-Eater-Dynamosuchus-collisensis-829809777
- https://www.deviantart.com/lio1993/art/Late-Triassic-Southern-Brazil-934813137
- https://www.facebook.com/paleozoobr/posts/bem-vindos-a-familia-paleozoo-brazil-dynamosuchus-collisensis-e-tricherus-hesper/2675442125909322/
- https://www.nationalgeographic.co.uk/science-and-technology/2020/02/rare-fossil-of-bone-crushing-crocodile-cousin-found-in-brazil
- https://extinct-animals.fandom.com/ru/wiki/Динамозух
- https://en.wikipedia.org/wiki/Dynamosuchus
- https://uk.wikipedia.org/wiki/Dynamosuchus_collisensis