Discokeryx 🦤 Вимерлий світ

Discokeryx — вимерлий рід парнокопитних, можливо, споріднений сучасним жирафам і окапі. D. xiezhi існував у період раннього міоцену, 17–16,9 мільйонів років тому. Скам’янілі рештки цієї тварини були виявлені в формації Халамагай, розташованій на північному заході Китаю.

Назва типового та єдиного виду, Discokeryx xiezhi, була надана на честь Xiezhi, китайської міфічної істоти з одним рогом. Назва роду перекладається як «круглий ріг».

Discokeryx — великий представник родини Prolibytheriidae. Рід представлений численними фрагментами черепа та рештками зубів, а також окремими хребцями. Розміри різних частин тіла свідчать про вагу близько 144 кг. З черепа в значній мірі відома лише черепна коробка, крім того є окремі частини нижньої щелепи. Найбільш вражаючою особливістю черепа було плоске дископодібне потовщення, яке охоплювало тім’яну кістку і кінці якого були закруглені. Його розміри становили від 11,5 до 12,7 см у поздовжньому напрямку та 12,3 см у поперечному напрямку, товщина коливалася від 2,3 до 3,2 см у трьох виміряних зразках. Кришка складалася з кістки, яка росла зсередини назовні та мала отвори для кровоносних судин, розташованих на поверхні радіально. Отримана шорстка поверхня нагадувала поверхню кісткових рогів бикових і вказує на те, що за життя це потовщення було вкрите кератином. Вся ця структура була вкрита шкірою протягом життя тварини, всередині якої шари кератину росли і виштовхували старіший матеріал, створюючи головний убір, схожий на шолом. Кісткове потовщення займало всю верхню частину черепа.

Discokeryx мав черепну коробку з товстими кістками, яка мала дископодібний купол, розташований посередині голови, шийні хребці з потовщеним центром і найскладніші головно-шийні суглоби серед усіх ссавців, відомих на момент його відкриття в 2022 році. Ці адаптації ймовірно призначалися для шлюбних боїв між самцями, коли вони билися головами один об одного, що порівняно з поведінкою сучасних баранів та вівцебиків. Це раніше невідома поведінка в родині жирафів. Сучасні жирафи використовують свою довгу шию в боях, але ця особливість виникла лише зі значним подовженням шиї в пліоцені. Адаптація шиї Discokeryx допомагає вченим краще зрозуміти тригери еволюції шиї жирафоїдів.

Порівняно з сучасними тваринами, які б’ються головами, такими як барани та вівцебики, D. xiezhi мав найбільш оптимізовану до биття будови черепа, який захищав мозок ефективніше, ніж в інших ссавців з такою ж поведінкою.

Discokeryx та численні інші копитні з формації Халамагай походять із ділянки породи, яка утворилася під час кліматичного оптимуму середнього міоцену. Ця фаза настала після тривалої кліматичної засухи та підтримала значну радіацію ссавців, котрі зайняли численні нові ніші, що і пояснює високу різноманітність копитних формації Халамагай. За даними ізотопного аналізу азоту в зубній емалі, Discokeryx населяв відкриті ландшафти. Співвідношення ізотопів кисню, у свою чергу, показує, що тварина використовувала водні ресурси, які не використовувалися іншими копитними. Можливо, Discokeryx надавав перевагу суворішим місцевостям, так само як і деякі сучасні кози, які також практикують бої головою.

Скам’янілості

Джерела

Поширити

Скам’янілості

Джерела

Фільтрувати

Meta Data and Taxonomies Filter