Diasparactus 🦤 Вимерлий світ

Діаспарактус (Diasparactus) – вимерлий рід діадектидних земноводних, групи, досить тісно пов’язаної з амніонами, що мала деякі їх характерні особливості. Як і всі просунуті діадектиди, Діаспарактус був рослиноїдним, хоча і не таким великим, як його більш відомий родич, Diadectes. Diasparactus відомий з раннього перму США, Нью-Мексико.

Діадекти – найперші зі справжніх рослиноїдних тетрапод. Проте справжній характер їх харчування залишається невідомим – висловлювалися припущення про їх харчування молюсками. Не виключено, що діадекти поїдали якусь рослинну їжу, заховану в тверду оболонку (плоди чи тканини стовбура саговників).

У Diasparactus шипи спинних хребців вищі, ніж у інших родів родини. Вони не настільки високі, щоб їх можна було вважати вітрилом, це скоріше “висока спина”, яка, можливо, підтримувала потужну мускулатуру або жирові відкладення.

У 1910 році Е. С. Кейс (E. C. Case) описав Diasparactus zenos з кількох хребців, знайдених у Нью-Мексико. У 1911 році в тій же місцевості було знайдено майже цілий скелет. Його хребці були дуже схожі на описаний типовий вид, тому нову знахідку віднесли до того ж виду. Відновлена загальна довжина тварини становила 1,35 метра.

Розмір черепа становив 16,7 сантиметра. Він був у поганому стані, але був подібний до черепів Diadectes lenius та Animasatirus carinatus. Ніздрі та очниці знаходились у подібному положенні. В роті було чотирнадцять зубів з, можливо, зачатковим п’ятнадцятим зубним рядом, типовим для родини. Детально описані хребці, ребра та кінцівки. Кістки зап’ястя здебільшого збереглися і досі з’єднані – це найкращі збережені зразки діадектидів, відомі на сьогодні. Стопа була широкою і міцною з короткими фалангами. Стопи та кінцівки підтверджують думку про те, що Diasparactus був мешканцем боліт і, ймовірно, повільною травоїдною твариною.

Скам’янілості

Джерела

Поширити