Coeruleodraco – вимерлий рід хорістодер, відомий з пізньоюрської (оксфордської) формації Тяойшань в Китаї. Родова назва походить від назви графства Цінлун («блакитний дракон») провінції Хебей, де було знайдено скам’янілість. Coeruleodraco є важливим як найбільш повний таксон юрського хорістодера, оскільки єдиний інший описаний юрський хорістодер Cteniogenys базується на фрагментарних рештках. Хоча за своїми пропорціями та посткраніальними ознаками Coeruleodraco схожий на Philydrosaurus, він відрізняється тим, що зберіг кілька очевидно плезіоморфних характеристик, включаючи коротку морду, парні зовнішні ніздрі та відкритий нижній скроневий отвір.
Хорістодери (Choristodera) — викопний ряд напівводних діапсидних плазунів. Існував з середини юри, або навіть з тріасу до кінця міоцену. Хористодери були різноманітні за морфологією. Найбільш відомими є крокодилоподібні неохорістодери, такі як хампсозаври (лат. Champsosaurus). Інші хорістодери нагадували ящірок з довгими шиями. Вони мешкали в Північній півкулі. Викопні рештки хорістодер були знайдені в Північній Америці, Європі і Азії, а також, можливо, в Північній Африці. Кладисти відносять хорістодер до неодіапсид, однак точне філогенетичне положення хорістодер залишається невстановленим.
Скелет у Coeruleodraco невеликий, довжиною близько 20,3 см, не враховуючи хвоста. Хвіст неповний, але враховуючи передбачувану довжину, загальна довжина скелета була б ближчою до 40,0 см. Coeruleodraco мав узагальнений, схожий на ящірку тип статури. Цим він схожий на деяких ранніх хорістодер (наприклад, Cteniogenys, Philydrosaurus та Monjurosuchus) та контрастує з іншими типами хорістодер, включаючи форми з довгою шиєю, такі як Hyphalosaurus, та гавіалоподібні форми, такі як Champsosaurus та інші неохорістодери.
Coeruleodraco мав коротку загострену морду з близько 38 зубами з кожного боку (невелика кількість за хорістодерними стандартами). На черепі було два отвори для ніздрів. Хоча парні ніздрі є звичайними для більшості груп рептилій, майже всі інші хорістодери (за винятком Lazarussuchus) зазвичай мають для них один єдиний отвір у черепі. Таким чином те, що Coeruleodraco зберіг парні ніздрі, є його плезіоморфною (“примітивною”) особливістю щодо більшості інших хорістодер. Як і в інших хорістодер, Coeruleodraco має подовжені передлобові кістки, які стикаються між собою у верхній частині морди, відокремлюючи при цьому пару маленьких трикутних носових кісток.
Носові кістки настільки зменшені в розмірах (особливо в порівнянні з Philydrosaurus), що вони повністю оточені передлобовими і передщелепними кістками і не стикаються з верхньощелепними кістками. Посторбітальна та постфронтальна кістки (які лежать за оком) відокремлені одна від одної; у багатьох інших хорістодер ці кістки зливаються в єдину посторбітофронтальну кістку. Задня частина черепа не є особливо незвичною, цьому кожна сторона черепа має два отвори, відомі як скроневі отвори (як і у інших діапсид). Верхній скроневий отвір не витягнутий (на відміну від неохорістодер), але нижній скроневий отвір низький і довгий. Задній край кожного верхнього отвору сформований лускатою кісткою, котра орнаментована невеликими колючками.
Посткраніальний скелет був дуже схожий на скелет Philydrosaurus. Шия була короткою, а її хребці мали низькі, набряклі нервові дуги (верхні ділянки). В шиї було шість-сім хребців, шістнадцять у тулубі, три в стегні та більше двадцяти чотирьох у хвості, що є неповним. Хребці були довшими, ніж високими, а нервові дуги були повністю злиті з центральною частиною (нижні ділянки у формі котушки), на відміну від стану у неохорістодер. Хребці біля основи хвоста були злиті з віялоподібними ребрами, які виступали прямо. Далі вниз по хвосту ці ребра стали коротшими і прямокутними. Плечова кістка була міцною, з грубо текстурованим виступом над великим ентепікондилом. Пластиноподібна сіднична кістка (яка утворювала задню нижню частину стегна) мала чіткий трикутний зубчик уздовж заднього краю.
Філогенетичні аналізи показали, що Coeruleodraco був одним з перших дивергуючих членів групи дрібних євразійських хорістодер. Єдиним відомим родом хорістодер, який дивергував раніше, ніж Coeruleodraco, був Cteniogenys, який набув кількох спеціалізованих особливостей незалежно від інших хористодер.
Скам’янілості
