Climatius 🦤 Вимерлий світ

Кліматіус (лат. Climatius) – рід акантод з родини Climatiidae ряду Climatiiformes, що існував з кінця силурійського періоду до закінчення нижнього девону (423,0-393,3 млн років тому). Викопні рештки знайдені в Європі, Північній і Південній Америках.

Судячи з потужного хвостового і стабілізуючого плавців, вони були, ймовірно, активними хижаками, полювали на інших риб і ракоподібних.

Як вважають деякі вчені, Climatius мав багато плавцевих шипів – іхтіодорулітов, – але при цьому у нього був неповний набір плавців: хвостовий, непарний задній спинний і анальний плавці, укріплені іхтіодорулітамі. За парними грудними, проміжними і черевними іхтіодорулітамі, відповідно до цієї точки зору, ніяких плавців не було. Також без плавця був передній спинний шип. Між парними грудними шипами розташовувалися кісткові пластинки, які зрослися з іхтіодорулітамі і утворили плечовий пояс риби. Крім того, згідно з цією версією, як і всі акантоди, кліматиус був тупоголовою рибою з очима, сильно наближеними до переднього краю черепа. У довжину він мав 7,5-13 см. В такій реконструкції кліматіус постає досить колючою рибою, майже позбавленою плавців.

Інші вчені вважають що майже за кожним шипом розташовувався плавець. У такій реконструкції риба нагадує вітрильний фрегат XVIII–XIX ст. При цьому одні дослідники вважають, що плавці були невеликими, «зародковими», а грудні плавці зовсім відсутні, але інші ратують за багатоплавцевого кліматіуса.

Climatius, ймовірно, був візуально-орієнтованим хижаком, про що свідчать його великі очі, спрямовані вперед. Як тільки очі знаходили потенційну здобич, використовувався потужний хвіст, щоб переслідувати здобич. Свої маленькі, але гострі зуби Climatius використовував для захоплення здобичі. Цікаво, що зуби були присутні тільки в нижній щелепі. Можливо, така будова дозволяло легше маніпулювати здобиччю в роті і полегшувала її ковтання. Як і у акул, зуби кліматіуса замінялися по мірі зносу.

Кліматіус мав не тільки стандартний набір потужних шипів на головних плавцях (грудних, тазових, анальних і обох дорсальних), але також додаткові чотири пари шипів, які росли вздовж нижньої сторони. Маючи в цілому п’ятнадцять твердих шипів, Climatius був значно краще захищений, ніж споріднені Acanthodes, і був важкою здобиччю для хижаків.

Climatius жив в прісній воді, можливо, в пізньому силурі і точно в ранньому девоні. Однак багато пізніх форм збільшилися в розмірах, і у них зменшувалася площа, закрита лусками, та розмір останніх.