Повернемо вимерлих тварин до життя
Статті
Bothriodon — вимерлий парнокопитний ссавець з родини Anthracotheriidae відомий від пізнього еоцену до раннього олігоцену, його рештки були знайдені в Азії, Європі та Північній Америці. Тварина була розміром приблизно з велику свиню, сягаючи ваги понад 199 кг.
Rhomaleopakhus (що означає «сильне передпліччя») — рід динозаврів-зауроподів з родини Mamenchisauridae, що походить з пізньоюрської формації Калаза в Китаї. Типовий і єдиний вид — Rhomaleopakhus turpanensis.
Urbacodon (лат.) – рід тероподових динозаврів із родини троодонтид, чиї скам’янілі рештки знайдені у верхньокрейдових відкладах датованих сеноманським ярусом, на території Узбекистану. Типовим та єдиним видом є Urbacodon itemirensis.
Simiolus — викопний рід приматів вимерлої родини Dendropithecidae, що існував у Східній Африці в міоцені (12,5 млн років тому). Рештки представників роду знайдені в Кенії. Рід був вперше описаний в 1987 році. Типовий вид — Simiolus enjiessi.
Sanctacaris — середньокембрійський членистоногий з родини Habeliida, відомий із сланців Берджес у Британській Колумбії. При відкритті він вважався представником стовбурової групи хеліцерових, яка включає підковоподібних крабів, павуків і скорпіонів. Його спорідненість з хеліцеровими пізніше була знову підтверджена в дослідженні, що перепризначило Habelia optata, як спорідненого з Sanctacaris базального представника хеліцерових.
Deiphon — своєрідний рід силурійських трилобітів з ряду Phacopida, родини Cheiruridae. Його рештки були виявлені на території Західної та Центральної Європи, а також у центрі та на заході США. Типовий вид, Deiphon forbesi, відомий з відкладень Богемії. Він був відкритий і вперше описаний французьким палеонтологом Йоахімом Баррандом (Joachim Barrande) у 1850 році. Відомий тим, що мав дуже незвичайну форму, завдяки чому його рештки легко впізнаються в геологічних формаціях.
Петеїнозавр (лат. Peteinosaurus, від др.-грец. πετεηνός σαῦρος — крилата ящірка) — рід птерозаврів в який включають єдиний вид Peteinosaurus zambellii, що існував за часів тріасового періоду (215,6-212,0 млн років тому) на території сучасної Італії. Найкраще збережені викопні рештки знайдено в Італійських Альпах. Видове ім’я, zambellii, вшановує Рокко Замбеллі (Rocco Zambelli), куратора музею природної історії Бергамо.
Зупайзавр (лат. Zupaysaurus) — рід вимерлих ящеротазових динозаврів з підряду тероподів, що жили в пізньому тріасовому періоді (близько 216,5-203,6 млн років тому), на території нинішньої Південної Америки. Скам’янілості тероподів були знайдені в провінції Ла-Ріоха (формація Los Colorados) в Аргентині. Вперше описаний палеонтологами Аркуччі (Arcucci) і Родольфо Коріа (Coria) в 2003 році. Представлений одним видом — Z. rougieri.
Pampaphoneus — вимерлий рід диноцефалів із середньопермської формації Ріо-ду-Расту в Бразилії, відомий по добре збереженому черепу. Типовий вид – Pampaphoneus biccai. Він був близько спорідненим з Australosyodon.
Plesiosiro — вимерлий рід павукоподібних, відомий виключно за дев’ятьма екземплярами з верхнього кам’яновугільного періоду Козлі, Стаффордшир, Сполучене Королівство. Рід є монотипним та представлений лише видом Plesiosiro madeleyi. Цей вид був описаний Реджинальдом Іннесом Пококом (Reginald Innes Pocock) у його важливій монографії 1911 року про британських павукоподібних кам’яновугільного періоду. Це єдиний відомий представник ряду Haptopoda.