Caelestiventus 🦤 Вимерлий світ

Caelestiventus — рід птерозаврів, що існував у пізньому тріасі (208 млн років тому). Caelestiventus є єдиним прикладом нептеродактилоїдного птерозавра, що мешкав в пустелі, і він на 65 мільйонів років старший за інших відомих птерозаврів, що мешкали у пустелі. Крім того, це показує, що навіть найдавніші птерозаври були морфологічно та екологічно різноманітними і що Dimorphodontidae виникли ще в тріасовому періоді.

У 2007 році у піщаному «Кар’єрі святих і грішників» (the Saints & Sinners Quarry), що знаходиться на північному сході штату Юта, виявлені численні відкладення кісток хребетних. Відкладення належать до пізньотріасової формації Піщаники Нуггет. Палеонтологічні розкопки почались у 2009 році і до 2018 року тут знайдено понад 18 тис. кісток. Серед найнезвичніших знахідок був скелет птерозавра, який вперше описаний у літературі у 2015 році. Збереглася велика частина черепа (кришка черепа, боки морди і нижня щелепа), а також остання кістка фаланги подовженого четвертого пальця, яка підтримувала кінчик крила. У 2018 році команда палеонтологів під керівництвом Брукса Бредлі Брітта (Brooks Bradley Britt) на основі решток описали новий вид та рід Caelestiventus hanseni. Родова назва Caelestiventus з латини перекладається як «небесний вітер». Видова назва С. hanseni вшановує геолога Робіна Гансена (Robin Hansen), який брав участь у геологорозвідці типового місцезнаходження. Голотип зберігається у Музеї палеонтології в Університеті Бригама Янга.

Caelestiventus є одним з найбільших тріасових птерозаврів, з розмахом крил не менше 1,5 метрів і черепом 17,8 см завдовжки (розраховано на основі повної нижньої щелепи). На відміну від більшості тріасових птерозаврів, кістки яких сильно деформовані і роздроблені, кістки Caelestiventus збереглися тривимірними і розчавленими. Таке збереження дає уявлення про тонкі структури черепних кісток, включаючи пневматичні елементи і внутрішні камери.

Стиснутий з боків і розтягнутий вертикально, череп нагадує череп Dimorphodon з величезною зовнішньою ніздрею, що є найбільшим отвором черепа, і великими передочничними вікнами. На відміну від більшості птерозаврів, край вікна зберіг залишки передочничних ямок.

Зуби гетеродонтні у трьох різних формах — довгі ікла, великі трикутні леза і крихітні лезами. Є два довгих зазубрених зуба поруч з передньою частиною кожного боку нижніх щелеп, які, ймовірно, протистояли подібним зубам на кінчику черепа (premaxilla). У нижній щелепі, за іклами, знаходиться зубна щілина (діастема), за якою слідують 38 крихітних зубів з кожного боку нижньої щелепи. Кожна верхня щелепа мала 12 великих трикутних зубів.

Функція гребеня під нижньою щелепою незрозуміла. Вважається, що у Pterodactyloidea такий гребінь мав аеродинамічну функцію. Однак у цієї групи симфіз довгий, а тому гребінець простий. У Caelestiventus гребінь на нижній щелепу набагато довший, ніж короткий симфіз щелеп, тому на голову припадає два гребінця. Автори опису припускають, що вони могли бути місцями кріплення горлового мішка. Можливо, такий мішок служив для зберігання здобичі, як у сучасного пелікана (Pelecanus). Інші функції, запропоновані авторами, включають орган відображення або горловий міхур для створення звуків.

Єдина кістка, яку можна розпізнати з решти тіла, – це остання фаланга крила правого крила. Порівняння розмірів черепа та фаланги крил у Caelestiventus із повними зразками Dimorphodon показує, що Caelestiventus мав відносно невеликий череп або довші крила, ніж його родич. Довжина черепа була приблизно 18-20 см, а за життя цей екземпляр мав розмах крил приблизно 1,5 м. Диморфодонтиди, як і всі ранні птерозаври, мали відносно коротку шию, довгі хвости і короткі кістки крил. Багато ранніх птерозаврів, можливо, проводили час на землі та на деревах, використовуючи для лазіння кігті на крилах і ногах.

Точний вік піщаників Нуггет невідомий. Вони перекривають верхньотріасову формацію Чинле і, як вважають, фіксують останню частину тріасового і найранішу частину юрського періодів. В кінці тріасового періоду значно змінились умови навколишнього середовища та клімат. Формація Чінле відклалась в теплому вологому середовищі з багатьма озерами і річками. За відносно короткий проміжок часу тропічне середовище було замінено піщаною пустелею, утворюючи товсті дюнні пісковики. Відкладення кар’єру святих та грішників сформувалися на дні неглибокого озера-оазису, яке згодом засипали зрушені дюни. На додаток до Caelestiventus, в оазисі мешкали декілька видів дрепанозаврид, вид проколофонід, два види сфенодонтів, відомі з кількох зразків, два види сфенозухій, включаючи один, відомий з десятків зразків, вид целомофізід, відомий з кількох зразків, і великий теропод. Тут багато слідів теропод і нір комах, а у флорі переважали саговники.

Кар’єр знаходиться в нижній частині пласта і, як вважають, утворився в пізній тріасовий період, приблизно 200-210 мільйонів років тому. Однак без шарів вулканічного попелу в пласті неможливо визначити точну дату, і оазисні відкладення, можливо, утворилися в ранній юрі.

Дуже примітним є те, що місцем проживання Caelestiventus, за геологічними даними, була пустеля. У той час вона знаходилась приблизно за вісімсот кілометрів від моря на західному узбережжі Пангеї. Рештки тріасових і юрських птерозаврів, знайдені дотепер, походять із прибережних відкладень біля східного узбережжя цього суперконтиненту. Найдавніші відомі скам’янілості пустельного птерозавра датуються віком близько 132 мільйонів років. Це означає, що птерозаври колонізували середовище проживання пустелі на сімдесят п’ять мільйонів років раніше, ніж вважалося.

Проте вже давно підозрювали, що Dimorphodon був насамперед наземною твариною, а не рибоїдом, і це підтверджують зуби Caelestiventus. Великі верхньощелепні зуби явно призначені для поранення здобичі. Здобич, мабуть, складалась з дрібних хребетних тварин.

Невелика кількість скам’янілостей птерозавра серед великої кількості знахідок свідчить про те, що це місце не було частиною гніздової колонії.

Брітт з колегами включили Caelestiventus до філогенетичного аналізу ранніх птерозаврів. Їхні результати показують, що це дійсно був близький родич Dimorphodon, і що диморфодонтиди були однією з найбільш ранніх груп птерозаврів, відомих лише з порід верхнього тріасу та нижньої юри. На відміну від багатьох останніх аналізів, вони виявили, що птерозаври з багатогорбковими зубами, такі як Eudimorphodon, не утворюють монофілетичну лінію під назвою еоптерозаври. Натомість багатогорбкові зуби, здається, є примітивною рисою для всіх птерозаврів. Їхній аналіз показав, що порядок розгалуження довгохвостих птерозаврів є преондактилі, австріадраконіди, Peteinosaurus, диморфодонтиди, еудіморфодонтиди, Campylognathoides, анурогнатиди, рамфоринхіди, причому вуконгоптериди найбільш пов’язані з короткохвостими. Вони також виявили, що другий передбачуваний вид Dimorphodon із порід нижньої юри північного Тамауліпаса, Мексика, D. weintraubi, є найбільшим і найдавнішим представником лінії анурогнатидів.

Скам’янілості

3D-друкована реконструкція черепа. Впадина на лобі, можливо, занадто виражена.

Джерела

Поширити

Скам’янілості

Джерела

Фільтрувати

Meta Data and Taxonomies Filter