Bramiscus — вимерлий рід жирафоподібних парнокопитних з міоценових формацій Чінджі та Дхок Патан у Пакистані. Рід містить єдиний вид, B. micros, відомий за кількома частковими скелетами.
Найбільше викопного матеріалу Bramiscus було знайдено у відкладах формації Чінджі (астаракський вік), включаючи лобові кістки з осиконами (“рогоподібні” структури у жирафід), зуби та фрагмент нижньої щелепи. Серед них є голотип (PUPC 22/01), який складається з лобового фрагмента з обома зрощеними осиконами, та паратип (PUPC 13/375), який складається з пари осиконів. Проксимальний кінець правої плеснової кістки (Y-GSP-14999) знайдений у відкладах формації Дхок Патан (валлійський вік) також був віднесений до Bramiscus. Весь відомий матеріал був знайдений у нижньому-середньому Шиваліку поблизу Пенджабу, Пакистан.
На основі цих викопних решток у 2024 році Ріос (Ríos) з колегами описали Bramiscus micros як новий рід і вид ранніх жирафів. Родова назва Bramiscus поєднує в собі посилання на морфологічно схожого, але віддалено спорідненого жирафоподібного Bramatherium з грецьким суфіксом “-iscus”, що означає “дуже маленький”. У свою чергу, назва Bramatherium відсилає до Брахми, індуїстського бога-творця. Видова назва, micros, походить від давньогрецького μικρός, що означає “малий”. Вона вказує на менший розмір браміскуса порівняно з іншими подібними таксонами.
У своєму філогенетичному аналізі вчені відновили Bramiscus як одного з найбільш базальних жирафід, в політомії з Georgiomeryx.
Bramiscus micros співіснували в той же час з іншими жирафами, такими як Progiraffa exigua, Giraffokeryx punjabiensis, Giraffa priscilla, Giraffa punjabiensis та іншими досі не названими видами.
Скам’янілості
