Bicharracosaurus — брахіозаврид з юри 🦤 Вимерлий світ

Bicharracosaurus — рід макронарієвих зауроподів, ймовірно брахіозавридів, який мешкав у пізньому юрському періоді в формації Каньядон-Калькарео на території сучасної Аргентини. Рід є монотипним, типовий вид — Bicharracosaurus dionidei.

Типовий екземпляр Bicharracosaurus, MPEF-PV 1730, був виявлений у провінції Чубут в Аргентині, у центральній частині ділянки відслонення, що розташована поблизу річки Чубут. Про знахідку повідомив місцевий фермер Діоніде Меса (Dionide Mesa) у березні 2001 року. Розкопки на цьому місці проводилися у 2002 році. Більшу частину зразка було вилучено до 2011 року, хоча у 2018 році було знайдено ще кілька шийних хребців.

Голотип, MPEF-PV 1730, знайдено в шарі формації Каньядон-Калькарео, який датується оксфордом, 157,4 мільйона років тому. Він складається зі скелета без черепа. Зразок включає сім середніх та задніх шийних хребців, чотири окремі шийні ребра, повний спинний хребет з десятьма хребцями, два ребра, п’ять крижових хребців з частинами тазової кістки, зрощених з передньою частиною правої стегнової кістки, дев’ять окремих хвостових хребців, шеврон та різні фрагменти ребер. Він належав дорослій особині.

У 2026 році Олександра Реуттер (Alexandra Reutter) та її колеги на основі цих скам’янілостей описали Bicharracosaurus dionidei як новий рід і вид макронарієвих зауроподів. MPEF-PV 1730 був визначений, як голотипний зразок. Назва роду, Bicharracosaurus, поєднує неформальне іспанське слово bicharraco, що означає «велика тварина», з огляду на його величезні розміри, та латинізоване грецьке слово saurus, що означає «ящірка». Видова назва, dionidei, походить від імені фермера Діоніде Меса, який знайшов цей екземпляр.

Довжина Bicharracosaurus, за оцінками, становила 15 метрів, а вага — 20 тонн.

Вважається, що шийних хребців було дванадцять. Шия не надто подовжена. Шийні хребці мають множинні повітряні камери та довгі плевроцелі, пневматичні бічні порожнини, — зі складними роздільними гребенями, які відрізняються за будовою як від хребця до хребця, так і зліва направо.

Було встановлено кілька характерних ознак. Три з них є аутапоморфіями, тобто унікальними похідними ознаками. У середніх і задніх хребцях хвоста центродіапофізарна ямка пронизана трикутним пневматичним отвором. У останніх ззаду хребцях шиї постзигодіапофізарна пластинка на своєму нижньому кінці має невеликий виступ, спрямований вгору. Центри крижових хребців мають суглобові фасети у формі човна.