Повернемо вимерлих тварин до життя
admin 
Вчені Чиказького університету виявили нові докази того, що викопна лопатепера риба Tiktaalik rosae дійсно була перехідною ланкою між водними і наземними хребетними. Вони полягають в особливостях будови ротового апарату тварин, який був призначений як для всмоктування їжі в воді, так і для її захоплення за допомогою щелеп, що більшою мірою властиве наземним видам, йдеться в статті про дослідження в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.
Пельтефіл (лат. Peltephilus ferox, від грец. πέλτη «шкіряний щит» і φίλος «любитель», лат. ferox «лютий») – рід вимерлих неповнозубих ссавців. Ці тварини досягали розмірів собаки і мешкали на рівнинах Південної Америки (в Аргентині, Болівії та Чилі) з часів олігоцену по ранній/середній міоцен (приблизно 25-20 мільйонів років тому).
Мері Еннінг, перша жінка-палеонтолог, отримала заслужену відомість вже після своєї смерті. Зараз виходять книги та фільми присвячені цій героїчній жінці. Але мало хто знає, що однієї з послідовниць Мері була не менш знакова постать для палеонтології – українка Марія Василівна Павлова. І ось її історія.
Leptictidium (лат., від грец. Λεπτή ἴκτις «худорлява куниця») – рід вимерлих плацентарних ссавців, що пересувалися на задніх ногах, подібно до кенгуру, тушканчиків або людини. Існували на території Європи (Великобританія, Німеччина і Франція) в еоцені. Вимерли в олігоцені.
Colymbosathon ecplecticos — вимерлий представник класу черепашкові раки або остракоди (лат. Ostracoda), відомий з силурійського періоду (близько 425 млн. років тому) Великої Британії. Ця маленька древня істота мала такий великий пеніс, що навіть його грецька назва Colymbosathon ecplecticos перекладається як «дивовижний плавець з великим пенісом».
Brontornis — вимерлий рід або гусеподібних (Anseriformes), або фороракосових (Phorusrhacidae), що населяли Аргентину в період раннього та середнього міоцену. Це найважчий американський птах, найважчий представник родини Phorusrhacidae та один з найбільших птахів, що коли-небудь існували.
Shuvuuia deserti, вид альваресзаврових динозаврів, який жив у епоху пізньої крейди на території сучасної Монголії, мав надзвичайний сутінковий зір та настільки спеціалізований гострий слух, що міг би конкурувати із сучасними совами.
Shuvuuia — рід пернатих ящеротазових динозаврів родини Alvarezsauridae, що існував у пізній крейді (75 млн років тому). Типовий вид — Shuvuuia deserti, ця назва означає «пустельний птах». «Shuvuuia» з монгольської — «птах», а «deserti» — латинською означає «пустельний».
Nanchangosaurus — вимерлий рід водних плазунів, відомий з середнього тріасу Китаю. Він був названий на честь району Наньчан в Китаї, де і був знайдений. Довжина тварини складала біля 1 м, і, ймовірно, вона харчувалася рибою або використовувала довгі щелепи для вилову водних безхребетних. Nanchangosaurus нагадував іхтіозаврів будовою тіла і, можливо, пов’язаний з ними.
Lesmesodon — вимерлий рід із ряду Hyaenodonta, хижих ссавців, що було тісно пов’язані з хижаками (Carnivora). Він жив у середньому еоцені, близько 47 мільйонів років тому. Важливі знахідки походять з шахти Мессель поблизу Дармштадта, інші рештки відомі з півночі Франції. Французькі знахідки здебільшого представляють собою зуби та рештки щелепи. З Месселю відомо кілька часткових скелетів дитинчат та юних тварин. Дорослі особини поки не знайдені. Lesmesodon був невеликим гієнодоном, котрий був пристосований до підземного способу життя. Існує три визнаних види, а сам рід був описаний в 1999 році.