Повернемо вимерлих тварин до життя
admin
Палеонтологи в Китаї виявили першу скам’янілість не пташиних динозаврів (не відносяться до клади Avialae), яка зберегла скелет дорослої особини, що висиджує яйця. В яйцях збереглися залишки ембріонів.
Heliophyllum – вимерлий рід коралів, які існували переважно в девоні. Heliophyllum відноситься до ряду Rugosa, і його можна називати роговими коралами. Рід мав широке поширення. Викопні залишки описані з відкладень Афганістану, Австралії, Австрії, Канади (провінції Північно-Західні території та Онтаріо), Чеської Республіки, Німеччини, Казахстану, Монголії, Російської Федерації, Іспанії, Великої Британії та Сполучених Штатів Америки (штати Аляска, Індіана, Айова, Кентуккі, Нью-Йорк та Огайо).
На околицях портового Чорноморська Одеської області знайшли кістки доісторичної тварини – ймовірно, шерстистого носорога, який жив на узбережжі Чорного моря близько 12 тис. років тому.
Jaekelopterus — гігантський евриптерид. Довжина оцінюється в 2,5 м. Це одне з двох найбільших відомих членистоногих (друге — гігантська Arthropleura, хоча, яка тварина була більшою, незрозуміло). Другий за величиною евриптерид — Pterygotus. Типовий вид — Jaekelopterus rhenaniae («крило Отто Єкеля з Рейнської області»).
Ottoia — це морський черв’як з групи пріапулід, відомий з кембрійських скам’янілостей. Незважаючи на те, що всіх інших, схожих на пріапулід, черв’яків з різних відкладень кембрійського періоду часто називають Ottoia, чіткі скам’янілості тварини походять зі сланців Берджес в Британській Колумбії і датуються віком 508 млн. років тому. Розглядаючи ж всі сумнівні знахідки, можна продовжити діапазон життя черв’яка з середнього до пізнього кембрію по всьому осадовому басейну Західної Канади.
Dzharatitanis (лат.) – рід завроподових динозаврів пізнього крейдового періоду з родини Rebbachisauridae. Таксон назвали і описали Олександр Авер’янов та Ханс-Дітер Зюс в 2021 році. Представлений єдиним видом – Dzharatitanis kingi. Рештки динозавра виявлені в формації Біссекти на території Узбекистану. Опис нового роду базується на ізольованому передньому хвостовому хребці. Це перший представник родини з Азії.
Перекладач: Плямиста Кішка
Мері Еннінг була бідною збиральницею скам’янілостей та самоучкою. Наукова спільнота довгий час ігнорувала її через відсутність у неї наукового ступеню й університетської освіти загалом, незважаючи на те, що її ретельно задокументовані знахідки розширювали людські знання про стародавнє життя.
Terataspis — це порівняно великий рід трилобітів із ряду Lichida довжиною 60 сантиметрів, відомий із раннього девону, приблизно 397 мільйонів років тому. Він жив на мілководді на території сучасних штатів Нью-Йорк та Онтаріо. Не знайдено жодних цілих зразків тварини, лише розчленовані фрагменти його екзоскелету, але фрагментів знайдено достатньо, щоб дозволити дослідникам сформувати реконструкцію цілої тварини. Рід містить лише один вид — Т. grandis.
Thylacosmilus аtrox (від др.-грец. θύλαϰος — мішок і σμίλη — ніж) – це вимерлий вид шаблезубого звіра, що проживав в Південній Америці з кінця міоцену до пізнього пліоцену. Залишки цієї тварини були знайдені в основному в провінціях Катамарка, Ентре-Ріос, і Ла-Пампа в північній частині Аргентини. Хоча Thylacosmilus є одним з декількох хижих ссавців відомих, як правило, під назвою «шаблезубі кішки», він не був котячим, а належав до ряду Sparassodonta. Група Sparassodonta тісно пов’язана з сумчастих, і лише поверхнево нагадувала інших шаблезубих ссавців в зв’язку з конвергентної еволюцією.
Massetognathus — рід травоїдних цинодонтів родини Траверсодонтиди (Traversodontidae). Скам’янілі рештки виду знайдені у відкладеннях формування Санта-Марія на півдні Бразилії. Описаний по добре збережених рештках черепа (голотип PV 0225 T(G)). Цинодонт мешкав у середині тріасового періоду (242–235 млн років тому).