Protopithecus

Час існування:
Місце проживання:

Protopithecus — вимерлий рід великих мавп Нового Світу, який жив під час плейстоцену. Скам’янілості були знайдені в печері Тока-да-Боа-Віста в Бразилії, а також в інших регіонах країни. Скам’янілості ще однієї великої, але не такої міцної статури мавпи з підродини Atelinae, Caipora, також були виявлені в Тока-да-Боа-Віста.

З вагою 22,6 кілограми це була найбільша мавпа Нового Світу, відома на сьогодні. Маючи трохи довші руки, ніж ноги, Protopithecus нагадував коат (Ateles), але кістки його кінцівок були майже вдвічі товщі. Голова Protopithecus була більше схожа на голову ревуна (Alouatta), вона мала нижню щелепу, висунуту вперед, щоб розмістити голосовий мішок розміром з яблуко. Таким чином Protopithecus, можливо, могли кричати так само, як ревуни.

Великі розміри Protopithecus призвели до припущення, що він, можливо, був частково або переважно наземним, але Халенар (Halenar, 2011) не знайшов жодних пристосувань до наземного руху в скелеті тварини. Protopithecus має морфологію, характерну для деревних мавп, хоча, враховуючи його вагу, навряд чи він міг харчуватись в висячому стані, як це роблять коати чи павукоподібні мавпи (Brachyteles). Можливо, це була деревна чотиринога тварина, яка інколи спускалась на землю.

Хоча ревуни та коати тісно пов’язані між собою, відокремилися вони від свого спільного предка задовго до еволюції Protopithecus. Це означає, що відмінні риси цих сучасних мавп розвивалися не один раз.

Інші тварини, знайдені в Тока-да-Боа-Віста, включають ще одну велику ателіду, Caipora bambuiorum, а також Arctotherium brasiliensis, Catonyx cuvieri, Desmodus draculae, Nothrotherium maquinense, Protocyon troglodytes, Smilodon populator, гігантських мурахоїдів, пекарі (Pecari tajacu), лисиць-крабоїдів (Cerdocyon thous), єнотів, смугастих свинорилих скунсів (Conepatus semistriatus) та гуанако (Lama guanicoe).

Незрозуміло, в якому середовищі мешкав Protopithecus. Вважалося, що більша частина Бразилії в пізньому плейстоцені представляла собою савану-серрадо, але якщо Protopithecus та Caipora були деревними, їх присутність свідчить про те, що в пізньому плейстоцені в цьому регіоні міг бути густий тропічний ліс. Можливо, в регіоні чергувалися суха відкрита савана та вологий ліс протягом кліматичних змін пізнього плейстоцену.

Скам’янілості
Порівняння стегнової кістки (ліва пара) та плечової кістки (права пара) оригінального зразка Protopithecus brasiliensis, описаного Лундом (чорний та неповний), порівняно із зразком з Тока-да-Боа-Віста (жовтувато-коричневий та повний). Зразок Тока-да-Боа-Віста був віднесений до Protopithecus Хартвігом і Картель (1995), але пізніше став основою для нового виду Cartelles coimbrafilhoi Халенаром і Розенбергером (2013). Різні кольори зразків відображають відмінності в печерному середовищі, в якому вони зберігались. Масштаб – 1 см. Зображення: Halener (2012)
Джерела
  1. https://www.paleozoobr.com/primatas-primates
  2. https://asaventurasdejack.wordpress.com/artigos-tecnicos-3/protopithecus-brasiliensis/
  3. https://prehistoric-fauna.com/Protopithecus-brasiliensis
  4. https://www.deviantart.com/hodarinundu/art/Protopithecus-695358628
  5. https://en.wikipedia.org/wiki/Protopithecus
  6. https://raftingmonkey.com/2017/02/12/monkey-megafauna/
Поширити