Apateon — вимерлий рід темноспондилових амфібій з родини Branchiosauridae. Скам’янілості тварини були знайдені в прісноводних шарах пермі Німеччини (діапазон віку: від 295,0 до 290,1 мільйона років тому).
Ці амфібії могли досягати в довжину близько 5–12 сантиметрів, а довжина черепа – 8–24 міліметри. Зовні вони нагадували саламандру і мали сплюснутий з боків хвіст з довгим плавцем. Тіло було повністю вкрите округлими лусочками. Частина черепа за очима була досить короткою. На протилежних сторонах голови є три пари довгих спіралеподібних зовнішніх зябер. У Apateon був слабко окостенілий скелет (окостеніли переважно лише нервові дуги, а зап’ястя та лапки залишилися хрящовими) і широкий короткий череп з величезними отворами для очей. На піднебінні присутні великі отвори. Зуби були маленькими і гострими. На передніх лапах – чотири пальці.
У дрібнозернистих шарах скам’янілостей нерідко зберігалися рештки зовнішніх зябер Apateon, які здебільшого були пухнастими, як у личинок саламандри. Також часто зберігаються відбитки шкіри, іноді навіть з кольоровими візерунками.
Більшість бранхіозавридів проживали все своє життя у стоячих або проточних водах, де вони фільтрували мікроорганізми за допомогою диференційованих зябрів. Гістологічні дані показують, що деякі види апатеонів ставали статевозрілими ще в личинковому стані (неотенія). Це давно підозрювали через численні неотенічні особливості їх будови. Метаморфовані екземпляри (імаго) досі були описані лише для одного виду, Apateon gracilis з Niederhäslich. Ця знахідка дозволила реконструювати метаморфоз цих древніх, віком майже 300 мільйонів років, темноспондилів.
У 1844 році Герман фон Мейєр (Hermann von Meyer) назвав знайдений крихітний скелет Apateon pedestris (грецькою «шахрай з ногами»), на той час хребетні тварини з таких древніх шарів ще не були відомі. Лише у 1880-х роках Антонін Фріч (Antonin Fritsch) і Герман Креднер (Hermann Credner) повідомили про масові знахідки бранхіозавридів в Ніржанах (Богемія) та Нідергесліху (Саксонія). Бранхіозавриди довгий час інтерпретувалися як личинки більших темноспондилів, наприклад Sclerocephalus, Onchiodon чи Eryops. Лише Юрген Бой (Jürgen Boy, Університет Майнца) зміг довести, що це окрема група темноспондилів, схожих на личинки, які були більш близькими до диссорофоїдів, ніж до Eryopiformes.
Скам’янілості
