Anoplotherium — вимерлий рід травоїдних парнокопитних ссавців, що можливо належав до підряду Tylopoda або був їх близьким родичем, який мешкав у Європі від пізнього еоцену до самого раннього олігоцену. Скам’янілості Anoplotherium вперше були виявлені в гіпсових кар’єрах Парижа в 1804 році і згодом описані французьким натуралістом Жоржем Кюв’є (Georges Cuvier). Це один з перших описаних палеогенових ссавців, реконструкції Anoplotherium XIX століття можна побачити в парку Crystal Palace.
Назва роду Anoplotherium є з’єднанням грецьких префіксів αν, що означає «не», ὅπλον, що означає «обладунок, великий щит», і суфікса θήρ, що означає «звір або дика тварина». Тому назва роду має повне значення «беззбройний звір», як посилання на відсутність бивнів або рогів.
Скам’янілості, що належать до роду Anoplotherium, були знайдені в шарах від пізнього еоцену до найраніших шарів олігоцену (від 37 до 33 мільйонів років тому) у Великобританії, Франції, Іспанії, Швейцарії, Німеччині та Португалії. Його поява в європейській літописі скам’янілостей охоплює європейські палеогенові зони ссавців MP17-MP20 і європейську мегазону наземних ссавців Headonian (ELMMZ).
У Сполученому Королівстві ізольовані зуби, кістки та частковий скелет Anoplotherium були знайдені в пластах Solent Group від пріабонського до рупелського віку басейну Гемпшир. Це серія прісноводних/солонуватих прибережних рівнинних відкладень, які зараз відкриті на північному узбережжі острову Вайт. У межах групи Солент скам’янілості були знайдені у верхніх частинах формації Хедон-Хілл, вапнякової формації Бембрідж і формації Боулнор.
Вперше виявлений у Франції матеріал Anoplotherium був зібраний зі знаменитого гіпсу пізнього еоцену Монмарта в Паризькому басейні та кількох ділянок в Аквітанському басейні, включаючи карстові відкладення Phosphorites des Quercy, Эймет (Eymet) в Дордоні та Апт (Apt) у Провансі.
Anoplotherium вимер під час Великого перелому (фр. «Grande Coupure»), головної події зміни фауни в Європі раннього олігоцену, що призвела до вимирання багатьох ендемічних груп ссавців, типових для Європи еоцену. Ці групи, включаючи Anoplotheriidae, згодом були замінені новими таксонами з Азії, такими як антракотерієві, ентелодонти та носорогові.
Anoplotherium був відносно великою травоїдною твариною для Європи пізнього еоцену. Він жив в типовій фауні Хедона поряд із такими групами, як палеотерії, пахінолофіди, креодонти, хоропотаміди, різноманітні примати та амфіціонові. Anoplotherium, можливо, віддавав перевагу лісистим місцям проживання, оскільки субтропічні ліси були поширеними на більшій частині ареалу роду. Зубний ряд Anoplotherium – селенодонтний.
Анатомічне дослідження, проведене Хукером (Hooker) у 2006 році, на зразках з Монмартра та майже непошкодженому скелеті молодої особини з формації Боулнор на острові Вайт, Великобританія, виявило нові риси будови скелету Anoplotherium. Морфологія скелета цієї тварини вказує, що він, ймовірно, був здатним підніматися на дві ноги, використовуючи свій м’язистий хвіст для підтримки. Anoplotherium міг би досягати висоти 2-3 м від землі, значно зменшуючи міжвидову конкуренцію з іншими одночасними травоїдними ссавцями.
Дослідження також припускає, що два початково визнаних видів Anoplotherium, A.latipes і A.commune, котрі розрізняються на основі кількості пальців ніг, можуть насправді бути статевими диморфами одного виду — A.latipes. У 2014 році Hiard з колегами припустили, що якщо A.latipes і A.commune є статевими диморфами (де A.latipes представляє самця, а A.commune — самку), то добре розвинений другий палець Anoplotherium latipes міг бути адаптацією до внутрішньовидового бою між самцями.
Частковий скелет молодої особини з острова Уайт, описаний Хукером у 2006 році, був виявлений у горизонті річкового русла, що містить великі колоди хвойних порід. На кістках були виявлені ознаки посмертного об’їдання крокодилами, швидше за все, європейським алігатороїдом Diplocynodon.