Amphistium — перехідна форма з еоцен 🦤 Вимерлий світ

Amphistium — вимерлий рід променеперих риб ряду Камбалоподібні (Pleuronectiformes). Типовий вид — Amphistium paradoxum. Він вважається базальною формою камбалоподібних та перехідною формою від окунеподібних риб. На відміну від сучасних камбалових, у Amphistium очі не повністю зміщені на одну сторону голови, зокрема одне око розміщене на верхній частині голови.

Скам’янілі рештки риби знайдені у відкладеннях еоценової формації Монте-Болька (Monte Bolca) на півночі Італії поблизу міста Верона.

Amphistium має округло-овальне, з боків сильно сплющене тіло і колючі промені у спинному і анальному плавцях, що проходять через весь край тіла. Останній має 21-22 м’яких променів. Його зовнішній край опуклий. Хвіст довгий, неподільний і округлий. Очі маленькі.

Типові сучасні камбали чекають на здобич, лежачи на субстраті, на одному боці, і мають два ока на одній стороні голови (а не симетрично, як у хребетних, у яких одне око в подібному положенні марно дивилося б вниз). Скам’янілості Amphistium і Heteronectes демонструють перехідний стан, з одним оком у проміжному положенні, переміщеним ближче до верхівки голови. Це проміжне положення між типовим розташуванням очей у хребетних, симетрично розташованих на голові, і типовим розташуванням очей у пласких риб на тій же стороні голови. Альтернативні пояснення цього виключаються. Адже, наприклад, з формації Монте-Болька відомо кілька викопних зразків Amphistium, так що це не просто ізольована деформована риба.

Еволюція асиметрії в розташуванні очей є давньою проблемою поступової еволюції. Джордж Міварт (St. George Jackson Mivart) писав у 1871 році (тобто через дванадцять років після публікації “Про походження видів”):

“Такі раптові зміни, однак, не є тими, яким надає перевагу дарвінівська теорія, і справді, випадкове виникнення такої спонтанної трансформації навряд чи можна уявити. … Здається, навіть, що така початкова трансформація, швидше за все, мала бути шкідливою”.
Джордж Міварт, On the Genesis of Species

Відкриття Amphistium демонструє, що якою б неймовірною не була трансформація, вона все ж відбулася. І вона не була настільки шкідливою, щоб унеможливити існування риб у такому стані. Одна зі скам’янілостей належить рибі, яка була досить успішною як хижак, щоб з’їсти іншу рибу. Це відкриття показує, що аргумент від неправдоподібності, як його застосовував Міварт, є ненадійним.

Усі знайдені екземпляри Heteronectes і Amphistium щонайменше на порядок більші за мальків сучасних камбалоподібних на тій стадії, коли очі в них опиняються на одному боці голови.

Навіть у примітивного (або, як зараз заведено говорити, “морфологічно консервативного”) псеттода (Psettodes) око опиняється на верхньому ребрі голови вже за довжини тіла 13 мм, тоді як довжина типового екземпляра Heteronectes — 142 мм. Отже, не може бути й мови про те, що знайдені перехідні форми є мальками, у яких міграція очниці ще не завершилася. Про це ж свідчить і ціла низка інших ознак, таких як повне окостеніння черепа і відсутність вікових змін у положенні очної ямки у Amphistium у процесі росту від 103 до 200 мм. Безсумнівно, ці риби — дорослі, і очні ямки у них перебувають у своєму остаточному положенні.

Не тільки будова черепа, а й інші морфологічні ознаки Heteronectes і Amphistium свідчать про те, що це найпримітивніші з відомих на сьогодні камбалоподібних. У їхньому скелеті є деякі архаїчні ознаки, характерні для предків камбалоподібних — давніх представників надряду Perciformes. Деякі з цих ознак не збереглися ні в кого із сучасних камбалоподібних, інші збереглися тільки в псеттода (наприклад, шипи в спинному й анальному плавцях).

Цікаво, що серед екземплярів Amphistium є як “ліві”, так і “праві” особини. Те ж саме спостерігається у псеттода, однак у всіх більш просунутих камбалоподібних такі варіації вкрай рідкісні. Кожен вид зазвичай представлений або тільки “лівими”, або тільки “правими” рибами.

Хотілося б зрозуміти, як же все-таки стародавні камбалоподібні використовували своє нижнє око, яке мало б, за ідеєю, дивитися просто в пісок. Підказку можна знайти в поведінці деяких сучасних камбалоподібних, які час від часу піднімають своє тіло над поверхнею дна, спираючись на промені спинного й анального плавців. Heteronectes і Amphistium теж могли “віджиматись” у такий спосіб, оскільки спинний і анальний плавники в них були дуже потужні. Піднімаючи голову над піском, ці риби могли своїм зміщеним нижнім оком оглядати поверхню дна перед собою в пошуках здобичі.

Скам’янілості

Джерела

Поширити

Скам’янілості

Джерела

Фільтрувати

Meta Data and Taxonomies Filter