Aelurosaurus — хижий терапсид з пермі Африки 🦤 Вимерлий світ

Aelurosaurus — невеликий, хижий, вимерлий рід горгонопсієподібних терапсидів з середньої та пізньої пермі Південної Африки. Його було виявлено в басейні Кару в Південній Африці і вперше названо Річардом Оуеном (Richard Owen) у 1881 році.

Родова назва означає “котяча ящірка”, походить від давньогрецького αἴλουρος (“кіт”) і σαῦρος (“ящірка”). Рід був названий так, оскільки був схожим на котоподібних, хоча сам і не був ссавцем. До роду належать п’ять видів: A. felinus, A. whaitsi, A. polyodon, A. wilmanae і A. watermeyeri. Вид A. felinus є типовим і, загалом, добре описаний за встановленими ознаками. Інші чотири види не визначені через погану збереженість їхніх голотипів.

Aelurosaurus був знайдений у 1881 році в басейні Кару в Південній Африці. На голотипі черепа була відсутня посторбітальна ділянка, тому Оуену довелося описувати лише передню частину. Вивчивши шви та зуби, вчений припустив, що перший зразок належав старій дорослій тварині, побачивши, що вони вже не були в ідеальному стані.

Лицьова частина черепа Aelurosaurus витягнута, становить майже половину його загальної довжини, висока, але вузька. Край верхньої щелепи опуклий, піднімається попереду ікла, але не утворює вираженого уступу. Виличні дуги не виступають помітно назовні. Тім’яні кістки широкі. Отвір тім’яного органа розташований явно позаду рівня позаочноямкової дуги. Потиличний виросток виступає назад.

Орбіта A. felinus являє собою еліпс розміром 2,5 на 2 сантиметри, а ніздря – 1,3 сантиметра завширшки і 0,9 сантиметра завдовжки. Верхня щелепа має максимальну ширину приблизно 3,5 сантиметра під орбітами. При довжині трохи більше 7,5 сантиметрів і ширині 2 сантиметри, нижня щелепа охоплює майже весь череп. Цей конкретний екземпляр зберігся із закритим ротом, верхні зуби повністю закривали зуби нижньої щелепи. На верхній щелепі є п’ять різців з проміжком 0,8 сантиметра, ікло (1,2 сантиметра, загальна довжина приблизно 3,6 сантиметра), ще один проміжок 0,8 сантиметра, а потім п’ять молярів.

Після того, як Оуен видалив альвеолярну стінку верхнього верхньощелепного ікла, він відкрив нижньощелепне ікло, яке, як він виявив, було такого ж розміру, як і верхньощелепне. Напівкруглий канал, знайдений у A. felinus і всіх інших горгонопсіанів, свідчить про те, що їхні голови були нахилені вентрально, як це характерно для хижаків.

Хоча Оуен спочатку припускав, що голотип є черепом дорослої особини, пізніше було доведено, що насправді це був череп ювенільної особини. Оуен пояснював його старість лише станом швів і зубів, тоді як інші помітили риси, що вказують на молодий вік, включаючи коротку морду, великі орбіти, тонкі кутні зуби, заміну зубів, численні дрібні кутні зуби, добре розвинені очні ямки, велику надбрівну частину лобової кістки, тонкі черепні дуги, добре розвинені піднебінні горбки, тонка нижня щелепа та ін.

Вид A. whaitsi вперше описаний Робертом Брумом (Robert Broom) у 1911 році. Голотип представлений черепом, але здебільшого мордою, основною ознакою якої є пласкіший симфіз. Його класифікація змінювалася протягом усього століття, оскільки він має дуже мало визначальних ознак, всі вони можуть бути ювенільними ознаками інших родів.

Вид A. polyodon вперше описаний Брумом у 1935 році. Голотип являє собою роздроблену морду. Спочатку названий Galerhinus polyodon, він був перейменований на Aelurosaurus polyodon у 1970 році.

Вид A. wilmanae був описаний тим же Брумом у 1940 році. Голотип — череп, який зберігся найкраще з усіх видів аелурозаврів. Визначальною рисою є більша морда порівняно з A. felinus, але в цілому череп все ще невеликий — всього 11 сантиметрів завдовжки.

Останній вид, A.? watermeyeri, вперше описаний Брумом у 1940 році. Голотип — череп, що спочатку був названий Scylacocephalus watermeyeri. Рід досі обговорюється, оскільки він має спільні риси як з Aelurosaurus (наприклад, велику орбіту і коротку морду), так і з Aloposaurus (наприклад, більші преперієтальна і постфронтальна частини).

Aelurosaurus felinus був знайдений в Гофі, в басейні Кару в Південній Африці, який включає в себе зони розселення Tapinocephalus і Pristerognathus. Ці зони розселення (Assemblage Zones) є частиною групи Бофорта і охоплюють період від середньої до пізньої пермі. Стратиграфічний склад групи Бофорта включає в себе шари алевроліту, аргіліту і пісковику. Це свідчить про річки, які протікали по цій місцевості в напівзасушливих умовах. Знахідки щільних копролітів, що складаються з кісток, свідчать про те, що поблизу цих річок жили хижаки.

Хоча більшість горгонопсів були знайдені в басейні Кару в Південній Африці, нещодавно їх також було знайдено у В’язницькій колекції в Росії.

Скам’янілості

Джерела

Поширити

Скам’янілості

Джерела

Фільтрувати

Meta Data and Taxonomies Filter