Achaenodon – вимерлий парнокопитний ссавець, що можливо, належав до елоїдів (Helohyidae). Він мешкав у середньому-верхньому еоцені (близько 43-39 мільйонів років тому), а його викопні рештки були знайдені в Північній Америці.
Це була велика тварина, що виглядала майже як дикий кабан, але завбільшки з американського чорного ведмедя (Ursus americanus): Achaenodon був довжиною близько двох метрів і важив близько 285 кілограмів. Морда Achaenodon була дуже короткою і міцною, з великими бічними розширеними виличними дугами, що робило череп надзвичайно широким. На черепі був дуже високий сагітальний гребінь, який пізніше з’єднувався з розширеним потиличним гребенем. Ці дві структури разом з великими виличними дугами вказують на те, що мускулатура щелеп була надзвичайно потужною.
Зуби Achaenodon характеризувалися великими зігнутими іклами та великими зубами з бунодонтною структурою. Зубна формула була типовою для парнокопитних з трьома різцями, іклом, чотирма премолярами та трьома молярами. Перший нижній премоляр був присутній у юних тварин, але потім випадав, щоб звільнити місце для ікла. Верхні моляри мали квадратну форму і мали чотири великі конусоподібні кришки, оточені міцною та надзвичайно потовщеною емаллю. Один з видів (A. frendi) все ще мав протоконулу та гіпоконус, які зникли в інших ахенодонів.
Передні ноги Achaenodon були короткими і мали чотири пальці. Задні лапи були трохи довшими.
Вперше описаний в 1893 році Едвардом Дрінкером Коупом (Edward Drinker Cope), Achaenodon найкраще відомий з викопних решток середнього еоцену у Вайомінгу. Типовим видом є Achaenodon insolens, але відомі й інші види (A. robustus, A. uintense, A. frendi), з Каліфорнії, Орегону, Юти та Вайомінгу. Родинні відносини Achaenodon неясні: тривалий час ця тварина зараховувалась до ентелодонтидів (Entelodontidae), так званих «жахливих свиней», характерних для олігоцену та міоцену. Така класифікація була в основному обумовлена великими розмірами ахенодона та подібністю в будові особливо масивних зубів. Насправді, схожість між Achaenodon та ентелодонтами були зумовлені в основному еволюційною конвергенцією та пристосуванням до великого розміру.
Ймовірно, однак, що Achaenodon був вузькоспеціалізованим представником елоїдів (Helohyidae), групи примітивних парнокопитних, типових для північноамериканського та азіатського еоцену, зазвичай значно менших розмірів. Achaenodon, якщо він дійсно був гігантським елоїдом, також був би останнім представником родини (крім мексиканського Simojovelhyus, що датується верхнім олігоценом). Тварина, тісно пов’язана з Achaenodon, – Parahyus, однак він менших розмірів. Інші дослідження показали, що Achaenodon може бути базовим представником групи Cetancodontamorpha.
Великі розміри Achaenodon робили його важкою мішенню для хижаків середнього еоцену. Це був перший великий парнокопитний ссавець і він залишився єдиним парнокопитним, що був частиною мегафауни протягом усього еоцену. Навіть після зникнення Achaenodon протягом принаймні 5 мільйонів років не було інших великих парнокопитних, аж до появи Archaeotherium.
Скам’янілості
Джерела
- https://prehistoric-fauna.com/Achaenodon
- https://www.deviantart.com/turcoayub/art/Achaenodon-robustus-824404402
- https://www.deviantart.com/willemsvdmerwe/art/Achaenodon-robustus-496567409
- https://www.deviantart.com/avancna/art/Achaenodon-and-Parahyus-117136494
- https://www.deviantart.com/avancna/art/Archaeotherium-and-Achaenodon-145979321
- https://en.wikipedia.org/wiki/Achaenodon