Yalkaparidon — вимерлий рід австралійських сумчастих, вперше описаний у 1988 році і відомий лише з оліго-міоценових відкладів Ріверслі, північно-західний Квінсленд, Австралія.
Наразі описано два види, Y. coheni та Y. jonesi. Відомі численні ізольовані зуби та щелепні кістки ялкапарідона, але поки що знайдено лише один череп (Y. coheni).
Родова назва Yalkaparidon походить від аборигенного слова “бумеранг”, що натякає на бумерангоподібну форму корінних зубів під час оклюзійного огляду, та грецького слова “зуб”.
Припускають, що довжина ялкапаридона становила близько 20 сантиметрів. Зразки Yalkaparidon демонструють мішанину ознак. Моляри є залямбдодонтними. Цей характерний тип зубів також зустрічається у сумчастих кротів Notoryctes, сучасних плацентарних “комахоїдних” Solenodon, тенреків (Tenrec) і златокротових (Chrysochloridae), а також у низки викопних груп. Різці дуже великі і гіпселодонтні (з відкритим коренем, а отже, постійно зростаючі, як у гризунів). Основна черепна ділянка єдиного відомого черепа є дуже примітивною, дещо схожою на черепні ділянки плезіоморфних бандикутів (Peramelemorphia).
Моляри, схоже, пов’язують Yalkaparidon з ноториктидними сумчастими кротами, але детальне вивчення зубів цих двох груп дозволяє припустити, що вони еволюціонували незалежно. Yalkaparidon анатомічно дуже відрізняється від сумчастих кротів в інших відношеннях. Різці нагадують різці дипротодонтів, але жодні інші ознаки не переконливо підтверджують цю спорідненість. Конвергентна еволюція таких різців у південноамериканських групах “псевдодипротодонтів” (таких як ценолестиди та полідолопіморфи) дозволяє припустити, що Yalkaparidon та дипротодонти могли еволюціонувати незалежно один від одного. Основна черепна схожість з бандикутами, швидше за все, представляє спільні плезіоморфні ознаки, а отже, не свідчить про близькі родинні зв’язки.
З цих причин Yalkaparidon наразі відносять до власної родини Yalkaparidontidae та ряду Yalkaparidontia. Це єдиний ряд австралійських сумчастих, про який відомо, що він вимер повністю. Однак Фредерік Салей (Frederick Szalay) у своїй книзі 1994 року “Еволюційна історія сумчастих і аналіз остеологічних ознак” припустив, що Yalkaparidon дійсно є дипротодонтом (про що свідчать його різці), хоча і з дуже примітивним черепом.
Точна функція незвичайного зубного ряду Yalkaparidon залишається незрозумілою. Припущення, що він міг харчуватися черв’яками (на основі схожості його корінних зубів з корінними зубами тенреків), гусеницями або яйцями, є непереконливими. Однак джерело їжі, ймовірно, мало тверду зовнішню оболонку (що вимагало використання великих різців), але відносно м’яку внутрішню, оскільки такі корінні зуби не можуть подрібнювати їжу. Висловлювалася думка, що це був “ссавець-дятел”, подібний до ай-ай (Daubentonia madagascariensis) та смугастого опосума (Dactylopsila trivirgata).
Детальне дослідження морфології Yalkaparidon, включаючи новий матеріал кісток плесна, опубліковане в 2014 році, показало, що це, ймовірно, сумчастий ссавець кронової групи, і, можливо, представник Australidelphia. Однак, незвичайна морфологія Yalkaparidon зробила його точне місцезнаходження невизначеним.
Скам’янілості
Джерела
- https://www.deviantart.com/chuditchmammals/art/Common-Rangatooth-748151029
- https://www.deviantart.com/mfil78/art/Yalkaparidon-566913610
- https://www.deviantart.com/avancna/art/Yalkaparidon-coheni-36588420
- https://www.deviantart.com/gredinia/art/Marsupialia-6-763573569
- https://x.com/Twomato1/status/1773606379833471312
- https://www.researchgate.net/publication/259220987_The_Rise_of_Australian_Marsupials_A_Synopsis_of_Biostratigraphic_Phylogenetic_Palaeoecologic_and_Palaeobiogeographic_Understanding
- https://it.wikipedia.org/wiki/Yalkaparidon
- https://en.wikipedia.org/wiki/Yalkaparidon