Xenorophus — рід примітивних одонтоцетів з пізньоолігоценових (хаттський вік) морських відкладів у Південній Кароліні, що належить до родини Xenorophidae.
Xenorophus був описаний на основі черепа з формації Чандлер-Брідж, Південна Кароліна, в колекціях USNM. Пізніші автори, а також Ремінгтон Келлог (Remington Kellogg), що описав рід, віднесли його до родини Agorophiidae, яка з часом стала притулком для примітивних одонтоцетів. Вітмор і Сандерс (Whitmore & Sanders, 1977) та Фордайс (Fordyce, 1981), однак, вважали за краще розглядати Xenorophus як Odontoceti incertae sedis. Кладистичний аналіз Марка Уена (Mark Uhen), опублікований у 2008 році, визнав, що Xenorophus належить разом з Archaeodelphis і Albertodelphis до клади одонтоцетів, більш примітивної, ніж Agorophius або Simocetus, і назвав її Xenorophidae.
Xenorophus був здатний до ехолокації, як і сучасні дельфіни. Такий висновок зроблено з особливостей будови черепа двох інших ксенорофід, Echovenator і Cotylocara, а також за формою його власного черепа. Довжина тіла Xenorophus становила, приблизно, від 2,6 до 3 метрів.
У дослідженні від 2023 року професор Нью-Йоркського технологічного інституту Джонатан Гейслер (Jonathan Geisler) і доктор Роберт Боссенекер (Robert Boessenecker) з Палеонтологічного музею Каліфорнійського університету проаналізували велику колекцію скам’янілостей, яка включала два види дельфінів з роду Xenorophus: Xenorophus sloanii та нещодавно відкритий вид Xenorophus simplicidens.
Ці види є одними з найдавніших представників ряду Odontoceti. Це група морських ссавців, до якої належать усі кити та дельфіни, що здатні до ехолокації. Як і сучасні одонтоцети, Xenorophus мали асиметрію навколо дихального отвору. Однак, вона не була настільки виражена, як в їхніх сучасних родичів. Примітно, що вони також мали чітко виражене скручування і зсув морди на кілька градусів вліво.
Попередні дослідження інших стародавніх китів припускають, що такий “вигин морди” може бути пов’язаний з асиметричним розміщенням жирових тіл у щелепі. Це підвищує здатність до спрямованого слуху. Однак, Xenorophus пішов ще далі. Жирові тіла в нижній щелепі, які функціонували як зовнішні вуха у наземних ссавців, були нахилені, що ще більше підсилювало спрямований слух. Цей вигин морди і нахил жирових тіл, можливо, був схожий на асиметричні вуха сов, котрі можуть визначати точне місцезнаходження здобичі на основі звуків.
Нові дані свідчать про те, що Xenorophus, з менш вираженою асиметрією біля дихального отвору, можливо, не був настільки вправним у продукуванні високочастотних звуків або сприйнятті високих частот, як його сучасні родичі. Однак, дослідники все ж змогли визначити місце розташування джерела звуків.
Таким чином, Xenorophus, ймовірно, ознаменував ключовий перехід в історії того, як кити та дельфіни почали використовувати ехолокацію. Асиметрія дихального отвору у сучасних одонтоцетів може бути простежена до Xenorophus та інших родичів. Скручування і зсув морди зараз більше не спостерігається.
Скам’янілості
Джерела
- http://novataxa.blogspot.com/2023/11/xenorophus.html
- https://phys.org/news/2023-11-reveals-clues-whales-dolphins-echolocation.html
- https://www.deviantart.com/noahpearson/art/Xenorophus-925791097
- https://www.deviantart.com/whelveaway/art/X-is-for-Xenorophus-890235293
- https://www.deviantart.com/ognimdo2002/art/Xenorophus-sloani-995210170
- https://www.sci.news/paleontology/xenorophus-dolphins-12478.html
- https://en.wikipedia.org/wiki/Xenorophus