Whollydooleya — викопний рід сумчатих, знайдений неподалік від Ріверслі (Австралійський заповідник викопних ссавців), ранній приклад адаптації до гіперхижацтва. Датування знахідки, хоча й непевне, пов’язане з матеріалом, віднесеним до роду Ekaltadeta, що дозволяє віднести її до середини або кінця міоцену. Типовий вид — Whollydooleya tomnpatrichorum.
Опис нового виду та роду був опублікований у 2016 році в результаті спільної роботи дослідників з кількох австралійських установ. Автори віднесли новий рід до родини Dasyuridae і попередньо запропонували спорідненість з видами підродини Daysurinae. Голотип і єдиний описаний матеріал — це один зуб, другий або третій корінний, знайдений недалеко від краю викопного району Ріверслі в регіоні, який називають “новим Ріверслі”.
Місце знахідки та рід названі на честь місцевості, відомої як пагорб Вуллі Дулі (Wholly Dooley). Сам же пагорб був названий на честь волонтерки, що працювала в Ріверслі, Женев’єви Дулі (Genevieve Dooley). Видовий епітет tomnpatrichorum поєднує в собі імена дослідників Тома та Пета Річа (Tom і Pat Rich), як вшанування їхньої роботи в Ріверслі та внеску в австралійську палеонтологію.
Це був гіперм’ясоїдний сумчастий ссавець, віддалено пов’язаний з тасманійським дияволом (Sarcophilus harrisii), сучасним сумчастим хижаком з Тасманії.
Маса тварини складала від 20 до 25 кілограмів, що приблизно вдвічі перевищує вагу S. harrisii. Це ставить Whollydooleya в один розмірний клас з тилацинами (Thylacinus) і робить її незалежною лінією досить великих сумчастих хижаків кайнозою. На додаток до Whollydooleya, тасманійських дияволів і тилацинів, Австралія також була домівкою для Thylacoleo та інших так званих сумчастих левів. Тилаколеоніди насправді більш близькі до коал, вомбатів і кенгуру, ніж до представників Dasyuridae.
Ймовірно, Whollydooleya була здатна полювати на тварин, більших за неї саму.
Тасманійські дияволи — єдині сумчасті гіперхижаки, що залишилися в Австралії. Сьогодні вони обмежені островом Тасманія, але раніше мешкали на материковій частині Австралії. Тилацини мали схоже поширення. Вимирання обох видів на материковій частині Австралії пов’язане з інтродукцією динго (Canis lupus dingo) кілька тисяч років тому. Остаточне вимирання тилацинів пов’язане з агресивним полюванням на них європейських поселенців, які вважали їх шкідниками сільського господарства. Останній живий тилацин помер у зоопарку Хобарта в 1936 році. Тилаколеоніди проіснували в Австралії до близько 30 000 років тому, їхнє вимирання пов’язане з прибуттям перших людей в Австралію, а також з екстремальними змінами клімату.
Новий рід є першим описаним з ділянки Вуллі Дулі, яка була відкрита шляхом вивчення супутникових даних. Тут було виявлено скупчення невідомих таксонів, що відклалися під час періоду аридизації в районі Ріверслі.
Скам’янілості
- https://eartharchives.org/articles/tasmanian-devil-super-carnivore-found-in-australia/index.html
- https://carnivora.net/whollydooleya-tomnpatrichorum-t553.html
- https://www.researchgate.net/publication/305497067_Earliest_known_record_of_a_hypercarnivorous_dasyurid_Marsupialia_from_newly_discovered_carbonates_beyond_the_Riversleigh_World_Heritage_Area_north_Queensland
- https://extinct-animals.fandom.com/ru/wiki/Вулидулия
- https://prehistoric-fauna.com/Whollydooleya-tomnpatrichorum
- https://www.deviantart.com/markusalex/art/Whollydooleya-and-Tasmanian-Devil-Size-Comparison-951251907
- https://www.deviantart.com/markusalex/art/Whollydooleya-tomnpatrichorum-950140193
- https://en.wikipedia.org/wiki/Whollydooleya
Джерела
