Spinyplatyceras — рід вимерлих черевоногих молюсків. Зокрема, вид Spinyplatyceras arkonense жив на території сучасного Онтаріо в середині девону, приблизно 391-385 мільйонів років тому. Цей равлик досягав близько 5 см завдовжки та входив до групи палеозойських морських равликів, відомих як платицератиди. Платицератиди, ймовірно, були спорідненими або з сучасними морськими блюдцями (Patellogastropoda), або з нерітоморфами (Neritimorpha).
Платицератиди відомі своїми складними симбіотичними відносинами з криноїдами. Вважається, що вони паразитували на криноїдах, або просвердлюючи їм шлунок, щоб вкрасти їжу криноїда, або просвердлюючи анальний мішок, щоб харчуватися гонадами чи задньою кишкою.
Раніше вчені припускали, що платицератиди були коменсалістами, котрі харчувалися фекаліями криноїдів, не завдаючи їм шкоди. Однак, нещодавні дослідження показали, що платицератиди мали негативний вплив на своїх господарів-криноїдів, чого і слід було б очікувати від активних паразитів.
Припускають, що великі колючки, присутні у багатьох видів криноїдів, слугували для відлякування хижаків, які могли пошкодити або завдати шкоди криноїду, намагаючись з’їсти равликів-платицератидів, що його заселяли.
Platyceratidae — це єдина родина в надродині платицератоподібних (Platyceratoidea).
Спірально закручені черепашки равликів — найбільш знайома їх риса, що надає їм очевидної зовнішньої асиметрії. Однак, черевоногим молюскам також притаманний специфічний тип внутрішньої асиметрії, відомий під назвою торсія.
Торсія — це анатомічний процес, який відбувається під час розвитку личинки і полягає в обертанні її внутрішніх органів, мантії та черепашки на 180° відносно голови та м’язистої ноги. В результаті кишківник скручується в U-подібну форму, нервова система зав’язується вузлами, а органи дихання та анус наближаються до голови.
Вчені досі не знають, чому вони це роблять.
Одна з ідей (“гіпотеза обертання”) говорить, що торсія виникла як захисна функція після того, як ранні черевоногі молюски почали розвивати свої спіралеподібні черепашки. Можливо, спочатку, отвір черепашки був розташований у задній частині молюска. Таким чином вони втягували тіло спочатку заднім кінцем, залишаючи голову та сенсорні структури все ще вразливими. Обертання черепашки дозволило б їм швидше втягувати саме передній кінець.
Конкуруюча ідея (“гіпотеза асиметрії”) натомість припускає, що форма скрученої черепашки обмежувала зябра ранніх гастроподів, які, можливо, спочатку розташовувались в мантійних порожнинах по обидва боки тіла. У відповідь на це молюски розвинули одну більшу зяброву порожнину лише з одного боку тіла. Потім вони її поступово розширили і повернули цю асиметричну особливість до передньої частини для кращої аерації.
Незалежно від того, якою була початкова еволюційна перевага скручування, воно зробило черевоногих молюсків неймовірно успішними — це надзвичайно різноманітна група, яка за кількістю видів поступається лише комахам. Сьогодні вони зустрічаються по всьому світу майже у всіх середовищах існування — від глибоководних западин до високогір’їв.
Скам’янілості
Джерела
- https://en.wikipedia.org/wiki/Platyceratidae
- http://michiganbasinfossils.org/search/recent?page=4
- https://www.cambridge.org/core/journals/paleobiology/article/spinosity-regeneration-and-targeting-among-paleozoic-crinoids-and-their-predators/A44186E5A4F6343D63714ACC55FF7E69
- https://alphynix.tumblr.com/post/711345638242123776/strange-symmetries-07-gastropods-do-the-twist