Fossiomanus sinensis та Jueconodon cheni, два віддалено споріднених види ссавців, які жили близько 120 мільйонів років тому (епоха ранньої крейди), були добре пристосовані до риючого способу життя і є першими “тваринами-копачами”, відомими з біоти Джехол, що була розташована переважно на заході провінції Ляонін та сусідніх районах на північному сході Китаю.
Jueconodon cheni – представник ряду Eutriconodonta, далекий двоюрідний брат сучасних плацентарних та сумчастих ссавців. Він був довжиною 17,8 см. Родова назва тварини сформована зі слів Jue – «копач» та conodon – «гострий зуб» і буквально означає «копач з гострими зубами». Видова назва дана в честь Ю. Чена, який зібрав скам’янілості.
Fossiomanus sinensis – це травоїдна тварина з родини Tritylodontidae, схожа на ссавця. Fossiomanus мав довжину 31,6 см. Це перший тритилодонтид, знайдений у біоті Джехол. Буквальний переклад назви тварини – «організм з Китаю, що копає руками»
Два нових види розширюють різноманітність викопних cсавцеподібних і збільшують їх морфологічну нерівність, оскільки вони демонструють однозначні докази конвергентної адаптації до риючого способу життя. Вони також дають можливість дізнатись більше про біологію цих вимерлих форм.
У риючих ссавців є певні відмінні риси. Деякі з них дослідники виявили і у нових видів: більш короткі кінцівки, сильні передні лапи і короткий хвіст – як у Fossiomanus, так і у Jueconodon. Зокрема, ці характеристики вказують на тип копання – в основному кігтями передніх кінцівок.
Існує безліч гіпотез про те, чому тварини риють землю і живуть під її поверхнею: для захисту від хижаків, для підтримки постійної температури тіла або для пошуку джерел їжі, таких як комахи і коріння рослин. Ці дві скам’янілості є дуже незвичайним, давнім прикладом тварин, які не пов’язані між собою, і, тим не менш, обидві розвинули вузькоспеціалізовані адаптації копача.
У цих тварин також є ще одна незвичайна особливість: подовжений хребет. Як правило, ссавці мають 26 хребців від шиї до стегна. Однак у Fossiomanus sinensis було 38 хребців, а у Jueconodon cheni – 28. Щоб спробувати визначити, як ці тварини придбали такі довгі хребти, палеонтологи звернулися до недавніх досліджень в області біології розвитку і виявили, що ці зміни можуть бути пов’язані з мутаціями генів, які визначають кількість і форму хребців на початку ембріонального розвитку тварин.
“Ці скам’янілості проливають світло на еволюційний розвиток скелету хребта у ссавцеподібних, що було предметом численних досліджень в галузі еволюції хребетних та біології розвитку”, – зазначили автори дослідження.
Джерела
- https://www.popmech.ru/science/news-688013-naydeny-dva-novyh-zemleroynyh-predka-mlekopitayushchih/amp/
- https://apostrophe.ua/ua/news/society/science/2021-04-09/uchenyie-nashli-neizvestnyie-ranee-vidyi-jivotnyih—jili-v-kitae-120-mln-let-nazad-foto/228364
- http://www.sci-news.com/paleontology/fossiomanus-sinensis-jueconodon-cheni-09534.html
- https://scientificrussia.ru/articles/uchenye-otkryli-dva-novyh-vida-drevnih-predkov-royushchih-mlekopitayushchih