Tyrannoroter — тетрапод родини Pantylidae 🦤 Вимерлий світ

Tyrannoroter — вимерлий рід рекумбіространових тетраподів з родини Pantylidae, відомий з пізньокарбонової формації Сідней-Майнс у Канаді. Рід містить єдиний вид, Tyrannoroter heberti. Описаний за частковим черепом і нижньою щелепою. Черепні кістки вказують на те, що Tyrannoroter мав пристосування для травоїдності.

Брайан Хеберт (Brian Herbert), палеонтолог-аматор з Нової Шотландії, виявив маленький череп у скам’янілому пні під час польового сезону під керівництвом Хілларі Меддін (Hillary Maddin), професора палеонтології Карлтонського університету.

На честь першовідкривача, Брайана Хеберта, дослідники назвали новий вид Tyrannoroter heberti, що означає «тиран-землекоп Хеберта». Вчені знайшли тільки череп тварини, але, судячи з розміру його голови і більш повних скелетів його родичів, Tyrannoroter, ймовірно, був кремезною чотириногою істотою довжиною близько 30 сантиметрів.

Tyrannoroter heberti належить до вимерлого сімейства невеликих амфібійних чотириногих, які називаються Pantylidae. Пантиліди — це досить рання глава в історії наземних хребетних тварин. Коли лопатепері риби вперше розвинули кінцівки, що дозволили їм вибратися на сушу, вони все ще значною мірою залежали від свого водного середовища існування. Пантиліди походять з другої фази наземного життя, коли тварини остаточно пристосувалися до життя на суші.

Череп Tyrannoroter скам’янів із закритим ротом, і внутрішні структури, такі як черепна коробка, залишилися прихованими. Щоб зазирнути всередину черепа, дослідники провели комп’ютерну томографію, отримавши серію рентгенівських знімків, які можна накладати один на одного для створення тривимірної картини.

Tyrannoroter описується як великий представник родини Pantylidae, схожий за розмірами та загальною морфологією на Pantylus. Кістки черепа щільно з’єднані між собою, що є ознакою скелетної зрілості. Зовнішня поверхня кісток також прикрашена нерівностями та гребенями, що також може бути ознакою зрілості. Верхня щелепа має форму булави і загнута вперед. Зубний ряд тираноротера особливо характерний.

Передня щелепа, ймовірно, мала чотири збільшені зуби, за якими слідувало близько 12 зубів у верхній щелепі. Два зуби в передній частині верхньої щелепи були збільшені і мали іклоподібну морфологію. Зуби в задній частині були більш опуклими і зменшувалися в розмірі. Нижня щелепа мала щонайменше 18 зубів, чотири з яких у передній частині були також збільшені і виступали в бік боків рота. Вомери, кістки піднебіння, що утворюють верхню частину рота, були вкриті численними конічними зубами з широкою основою. Ці «батареї» зубів на піднебінні протистоять подібним батареям зубів на двох короноїдних кістках нижньої щелепи, які мають схожу морфологію зубів, хоча з додатковим масивним зубом у задній частині обох задніх короноїдних кісток. Ці верхні та нижні батареї зубів змикаються одна з одною, що є пристосуванням для ефективної обробки жорсткого рослинного матеріалу, такого як стебла та зріле листя.

На основі зображень команда визначила, що T. heberti мав додатковий набір зубів, які використовувалися для подрібнення рослинної їжі. Ці зуби свідчать про те, що деякі наші предки-амніоти, можливо, споживали рослини набагато раніше, ніж ми думали.

Дослідники також з’ясували, що T. heberti харчувався не тільки рослинами, а й, ймовірно, дрібними хребетними тваринами та комахами. Вживання деяких з цих комах, можливо, забезпечило T. heberti мікробіомом кишківника, необхідним для перетравлення рослинної їжі.

Щоб перевірити родинні зв’язки та спорідненість Tyrannoroter, вчені включили його в оновлену версію філогенетичного набору даних Jenkins et al. (2025). Tyrannoroter був відновлений як сестринський таксон до Pantylus, разом з ним утворюючи родину Pantylidae біля основи більшої та різноманітнішої клади Recumbirostra.

Тиранноротер жив ближче до кінця кам’яновугільного періоду, коли на планеті відбувалися кліматичні зміни — останній перехід від льодовикового періоду до парникового, аналогічний тому, що відбувається зараз. Наприкінці кам’яновугільного періоду екосистеми тропічних лісів занепали, і настав період глобального потепління. Група тварин, до якої належав Tyrannoroter, не надто процвітала в цих умовах. Це може бути одним із прикладів того, що відбувається з рослиноїдними тваринами, коли зміна клімату стрімко змінює їхні екосистеми та рослини, які там ростуть.

Скам’янілості

Джерела

Поширити

Скам’янілості

Джерела

Залишити коментар Скасувати коментар