Tusoteuthis 🦤 Вимерлий світ

Tusoteuthis (що означає «роздроблений кальмар») – вимерлий рід дуже великих енхотеутідідних головоногих, який жив під час крейдового періоду. Хоча його часто називають кальмаром, зараз вважається, що він був більш тісно пов’язаним із сучасними восьминогами.

Дослідження залишків гладіуса Tusoteuthis показало, що довжина його мантії була близькою до довжини мантії сучасних гігантських кальмарів (Architeuthis). Однак, він все ж був меншим, довжина його гладіуса складала 1,8 метри, а у Architeuthis вона може досягати 2,15 метри.

Слід відзначити, що інтерпретація Tusoteuthis, як аналога Architeuthis, ставиться під сумнів, в зв’язку з недавно відкритим Vampyroteuthis (більш відомим, як пекельний кальмар-вампір). Гладіус Tusoteuthis за формою, насправді більше схожий на гладіус Vampyroteuthis. Якщо ця інтерпретація правильна і Tusoteuthis мав пропорції тіла схожі на Vampyroteuthis, то його довжина становила б усього близько шести метрів, з набагато більш кремезним тілом, ніж в Architeuthis. Таким чином, загальний розмір Tusoteuthis оцінюється між 6 і 11 метрів.

На жаль, без збереження м’яких тканин, хоча б у вигляді відбитка гірських порід, ми ніколи не дізнаємося, якими були точні пропорції тіла Tusoteuthis. Враховуючи передбачуваний розмір тварини таке збереження вкрай малоймовірне. Однак не слід втрачати надії, оскільки нам відомі м’які тканини інших родів головоногих, таких як Proteroctopus, Vampyronassa та Palaeoctopus, хоча це і зразки невеликих особин. Невеликий розмір значно збільшує імовірність поховання решток.

Викопні залишки були знайдені на території колишнього Західного внутрішнього морського шляху, включаючи пізньокрейдові породи в Канзасі, Колорадо, Вайомінгу, Південній Дакоті, Північній Дакоті та провінції Манітоба. Традиційно до роду Tusoteuthis відносять один вид – T. longa.

На момент опису, у 1898 р. американський палеонтолог Вільям Н. Логан (William N. Logan, 1869–1941) прямо не пояснив походження імені Tusoteuthis. Родова назва могла бути утворена від латинського tusus «подрібнений» (пасивний дієприкметник від латинського tundo «бити, розчавити») + грецького teuthis «кальмар», натякаючи на типово роздроблений стан викопних гладіусів роду. Вчений відмітив, що фрагментів Tusoteuthis longus у відкладах досить багато, але повні зразки надзвичайно рідкісні. Стать видової назви згодом була виправлена на латинський жіночий рід – longa.

Припускають, що Tusoteuthis полював на інших головоногих молюсків, риб і, можливо, навіть дрібних морських плазунів. Незважаючи на свої розміри Tusoteuthis все ще був здобиччю для інших тварин, особливо для численних хижих риб Західного Внутрішнього морського шляху.

Скам’янілість хижої авлопоподібної Cimolichthys nepaholica була знайдена з гладіусом T. longa в стравоході. Задня частина гладіуса знаходилася в районі шлунку, а рот C. nepaholica залишився відкритим, що свідчить про те, що риба загинула в процесі ковтання головоногого молюска, якого вона заковтнула почавши з хвоста. Дослідники підозрюють, що коли риба ковтала Tusoteuthis, його голова та/або щупальці залишилися поза ротом, перекрили їй зябра та задушили рибу в процесі ковтання.

Джерела

Поширити

Джерела

Фільтрувати

Meta Data and Taxonomies Filter